Українська мова - Великий довідник школяра - 2019
Частини мови
Вигук
Вигук — особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх.
Слова цієї частини мови поділяють на звуконаслідування і вигуки.
Вигуки:
• емоційні:
ах! ох! овва! ух! фе! тю! ой боже! матінко моя!;
• спонукальні:
гей! гов! геть! гайда! цить! годі! тсс! марш! стоп!;
• мовний етикет:
добридень! здрастуйте! будьте здорові! до побачення! прощайте! щасливо! будь ласка! перепрошую! спасибі! дякую! даруйте! на добраніч!;
• звертання (до тварин, звірів, птахів):
гей! но! соб! цабе! гиля! брись! дзус! вйо!
Звуконаслідування (такі вигуки виражають акустичні уявлення мовців про навколишнє середовище, про звуки і шуми різних явищ природи, звукові сигнали тварин, птахів тощо): брязь! дзінь! стук! дрр! га-га-га! ку-ку! тьох!
За походженням вигуки поділяються на первинні (а! о! ой! ей! іх! ух!) і похідні (матінко! леле! господи! боже! страх! ґвалт! диви! цур! спасибі! алло! браво!).
Морфологічний розбір вигуків
1. Розряд за значенням:
емоційний, спонукальний; звуконаслідувальний.
2. Група за походженням: первинний, вторинний.
Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, коли гармонії шукаєш у житті! (Тич.)
Ах — емоційний вигук, не є членом речення, виділяється комою, первинний.