Українська мова - Великий довідник школяра - 2019

Частини мови
Сполучник

Сполучник — службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

Сполучники класифікують за будовою та за значенням.

За будовою сполучники поділяються на прості, складні та складені:

  •  прості:

    і, а, та, бо, чи;

  •  складні (утворюються внаслідок злиття двох слів):

    щоб (що + б), якщо (як + що), ніби (ні + би), якби (як + би);

  •  складені (утворюються внаслідок сполучення кількох слів):

    тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що.

За значенням сполучники поділяють на сурядні та підрядні.

Сурядні (поєднують рівноправні члени речення або частини складного речення):

  •  єднальні:

      і, та, й, також; і ... і; ні ... ні; як ... так; не тільки, а й;

  •  протиставні:

      а, але, та, зате, проте, однак, все ж;

  •  розділові:

      або, чи; або ... або; чи ... чи; чи то; не то ... не то; то ... то;

  •  пояснювальні (уточнюючі): тобто.

Підрядні (залежність однієї частини від іншої): що, щоб, як, якби, якщо, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, хоч, хай, бо, тому що.

Морфологічний розбір сполучників

1. Розряд за значенням:

  •  сурядності (єднальний, розділовий, зіставний, протиставний);

  •  підрядності (часовий, причиновий, умовний, мети, допустовий, наслідковий, порівняльний).

2. Група за походженням (первинний, вторинний).

3. Група за будовою (простий, складний, складений).

4. Синтаксична роль.

    Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах. (М. Р.)

Коли — сполучник підрядності (часовий), вторинний, простий.

З’єднує підрядну частину з головною у складнопідрядному реченні.