Українська мова - Великий довідник школяра - 2019

Частини мови
Прикметник
Морфологічні ознаки прикметника

Прикметник — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Ознака предмета визначається за кольором (червоний), за розміром (великий), за матеріалом (скляний), за приналежністю (братів), за сприйняттям на смак, дотик, нюх (солодкий, м’який, духмяний), за зовнішніми прикметами і внутрішніми властивостями (білявий, стрункий, веселий), за просторовими й часовими відношеннями (далекий, ранній).

Морфологічні ознаки прикметника

Прикметник має 3 розряди за значенням:

1. Якісні (ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою чи меншою мірою):

    кмітливий – кмітливіший — найкмітливіший.

2. Відносні (ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин):

    бурштинове (намисто), осінній (день), перелітні (птахи).

3. Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?:

    мамина (казка), батьків (сміх), ведмежий (барліг).


Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний — рясен).

Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.

1. Вищий ступінь.

  •  Проста форма (за допомогою -іш-, -ш-).

      добрий — добріший.

  •  Складена форма (за допомогою слів більш або менш).

      добрий — більш добрий.

2. Найвищий ступінь.

  •  Проста форма (за допомогою най-, ок-, що- та прикметника вищого ступеня).

      щонайдобріший.

  •  Складена форма (за допомогою слів найбільш, найменш або від усіх, над усе та прикметника вищого ступеня).

      найбільш добрий,

      добріший над усе.





Перша публікація: 01/01/2019

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.