Основи безпеки життєдіяльності - Великий довідник школяра - 2019

Забруднення навколишнього середовища
Шум

Шум як гігієнічний фактор є сукупністю звуків, що несприятливо впливають на свідомість людини, заважають її роботі та відпочинку.

Рівень шуму від 0 до 80 децибелів вважається безпечним для життєдіяльності людини. При постійному впливі шуму на організм, підвищенні його рівня до 80 децибелів і вище ми маємо говорити про шумове перевантаження, що може призвести до розвитку такого захворювання, як «шумова хвороба».

Вплив шуму може викликати такі реакції організму: порушення слуху; функціональні розлади центральної нервової системи; розлад емоційної рівноваги; порушення пам’яті; розлад сну; уповільнення швидкості психічних реакцій; захворювання шлунково-кишкового тракту; порушення обмінних процесів; порушення функціонального стану серцево-судинної системи.

Заходи запобігання від шуму у квартирі

1)  Відрегулювати в найбільш сприятливому звуковому режимі гучність дзвоника вхідних дверей;

2)  щоб двері не рипіли, змазати петлі машинним маслом, щоб не гриміли — прибити до одвірка тонку смужку гуми;

3)  відрегулювати холодильник так, щоб під час роботи він створював якнайменше шуму, не ставити на нього предмети, посуд з тим, щоб уникнути деренчання;

4)  привчати членів родини не вмикати телевізор і магнітофон на повну гучність, закривати двері в кімнату з включеним телевізором і магнітофоном;

5)  для звукоізоляції стін використовувати гіпсокартонні плити (їх закріплюють під шпалерами) або спеціальні прокладки з натурального корка.

Ефективним методом боротьби із шумом є висаджування дерев.

Надзвичайні ситуації, що загрожують добробуту людини та суспільства

Перша публікація: 01/01/2019

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

• усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
• редакційне упорядкування змісту;
• уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
• перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.