Основи безпеки життєдіяльності - Великий довідник школяра - 2019

Забруднення навколишнього середовища
Повітря

Шляхи забруднення атмосфери:

1)  Викиди диму, сірчистого і вуглекислого газу від працюючих теплоелектростанцій;

2)  викиди металургійних і хімічних підприємств (оксиди нітрогену, сірководень, хлор, фтор, амоніак, сполуки фосфору, частинки і сполуки ртуті та миш’яку);

3)  попадання токсичних газів у повітря в результаті спалювання різного роду твердого і рідкого палива, роботи транспорту;

4)  спалювання і переробка побутових і промислових відходів;

5)  радіаційне забруднення внаслідок аварій на атомних електростанціях, а також викидів радіоактивних речовин.

Особливо сильно повітря забруднюється над містами, де розташовані різного роду промислові підприємства, причому у найгірших умовах опиняються міста, розташовані в низині або горах. Забруднені промисловими підприємствами шари повітря опускаються вниз і стеляться по землі. У результаті таке місто вкривається ніби гігантською туманною хмарою, що складається з повітря, насиченого газами і пилом. Такий «промисловий туман» називають смогом. Смог — найвищий ступінь забруднення повітря. Подібне скупчення брудного повітря стає можливим завдяки тому, що перемішування верхніх, більш чистих, і нижніх, забруднених шарів атмосфери відбувається повільно, а горизонтальному переміщенню повітряних мас перешкоджають будинки і споруди.

Забруднене повітря вкрай небезпечне для дихальної і кровоносної систем. Наслідки постійного забруднення повітря загрожують здоров’ю людей. Коли людина вдихає забруднене повітря, вона завдає шкоди своєму організмові.





Перша публікація: 01/01/2019

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.