Теорія культури та масова культура - Джон Сторі 2005

Що таке масова культура?
Маскультура як «культура інших людей»

Наразі має бути зрозуміло, що термін «маскультура» є не таким очевидним у плані дефініції, як ми могли гадати раніше. На значну міру ці труднощі виникають через брак/наявність іншої культури — це ускладнюватиме будь-яке з визначень, що на ньому ми вирішимо зупинитися. Замало лише проаналізувати масову культуру—нам завжди доведеться зіставляти її з її протилежною. І хоч що ми оберемо як антипод: високу культуру, культуру робітничого класу, комерційну, народну культуру тощо — це неминуче й посутньо вплине на визначення масової культури. Як завважив Беннет, «не існує одним одного «слушного» способу розв'язати ці проблеми: можна запропонувати лише низку окремих вирішень, що матимуть неоднакові наслідки»1. Чільна мета цієї розвідки полягає в тому, щоб окреслити численні проблеми, які постають під час допасування культурної теорії до маскультури, та різноманітні запропоновані рішення. Як ми пересвідчимось, існує багато спільного між поглядом Арнольда на маскультуру як на «анархію» та твердженням Діка Гебдіджа, за яким «на Заході масова культура вже не є маргінальною, j а підпільною — і поготів. Для більшості людей вона є просто культурою»2. Або, як зазначає Джефрі Новел-Сміт, «популярні культурні форми настільки далеко просунулися в напрямку осердя британського культурного життя, що існування окремої масової культури як протиставлення культурі високій нині викликає чимало сумнівів»3. Звісно, це робить ще важливішим розуміння всіх аспектів теорії масової культури.

Відтак, ця книжка присвячена теоретичним течіям, що викшталтували чинне уявлення про маскультуру. Вона про те. як змінну сферу масової культури досліджували та описували неоднакові теоретики культури, що використовували різні теоретичні підходи. Критично анатізуючи маскультуру, ми стоїмо на раменах саме цих людей. Мета цієї розвідки — познайомити читача з різноманітними підходами до аналізу масової культури та різноманітними маскультурами, що артикулювалися внаслідок акту культурного аналізу. Мусимо пам’ятати, що масова культура — це не незмінна впродовж історії множина популярних текстів і практик та не історично визначена концептуальна категорія. Об'єкт нашого теоретичного аналізу водночас історично змінний й почасти створений самим актом теоретичного аналізу. Усе це ще більш ускладнено тим, що ті чи ті теоретичні підходи часто зосереджуються на конкретних площинах аналізу масової культури. Найзагальніший поділ — це розмежування аналізу текстів (літератури, телебачення, поп-музики тощо) та живих культур або культурних практик (відпочинку на морському узбережжі, молодіжних субкультур, святкування Різдва тощо). Отже, мета цієї книжки — забезпечити читача мапою згаданої царини та надати йому змогу виконувати власні дослідження і скласти своє уявлення про чільні теоретичні та політичні дискусії, що характеризують аналіз масової культури.

Примітки

1 Bennett. Popular culture: defiling our terms. - C. 86.

2 Dick Hebdige. Banalarama, or can pop save us all? // New Statesman & Society. - 9 грудня 1988.

3 Geoffrey Nowell-Smith. Popular culture // New Formations. - №2. - 1987, - C. 80.





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.