Теорія культури та масова культура - Джон Сторі 2005

Стать і сексуальність
«Чоловічий» аналіз та маскулінізм

Фемінізм викликав дожиття багато явищ, але феміністки активно заперечують, що до них слід залічити й так званий маскулінізм. тобто аналіз із «чоловічої» позиції. І хоча Пітер Швенгер зазначав: «Думати про свою мужність означає самому ставати менш мужнім... Справжній чоловік обмірковує практичні, а не абстрактні питання, він. безперечно, не роздумує про себе чи про природу своєї сексуальності»¹.— чимало чоловіків думали, говорили та писали про маскулінізм. Ось як пише у своєму творі «Що робити чоловікові?» Ентоні Істґоуп: «Настав час говорити про маскулінізм. про те, що це таке і як воно працює»². Істгоуп зосереджує свою увагу на тому, що він сам називає панівним маскулінізмом (ідеться про міф щодо гетеросексуальної мужності як чогось первинного та самоочевидного, речі, що їй притаманні такі якості, як жорсткість, владність, холоднокровність, контроль над ситуацією, обізнаність тощо). Автор розпочинає із пропозиції, що згідно з нею маскулінізм являє собою породження культури, тобто не є чимось «природним», «нормальним» чи «універсальним». Він стверджує, що панівний маскулінізм діє як статева норма, котра виступає мірилом для багатьох інших різновидів «практичної мужності» (включно з гомосексуальною). Розвиваючи цей аргумент. Істґоуп аналізує те, як панівний маскулінізм подано в різноманітних текстах масової культури: у популярних піснях, белетристиці, фільмах, на телебаченні та в газетах, Він доходить такого висновку:

«Без сумніву, чоловіки не просто пасивно втілюють у життя міф маскулінізму. нав'язаний їм текстами та образами панівної культури. Проте не можуть вони й жити поза цим міфом, адже культура буквально просякнута ним. Його примусова влада виявляється повсюди — не лише на екранах, плакатах і папері, ай у наших головах»³.

Шон Ніксон досліджує мужність «нового чоловіка» з аналогічної позиції, але сприймає її як «режим подачі», зосереджуючись на «чотирьох ключових аспектах культурного обігу: телевізійній рекламі, рекламі у пресі, магазинах чоловічого одяїу та популярних журналах для чоловіків»⁴.

Хоча правда й те, що феміністки завжди заохочували чоловіків перевірити свою мужність, багатьох феміністок чоловічий аналіз аж ніяк не вразив — ось як це формулюють Джойс Канаан і Крістін Ґріфін:

«Хоча феміністичне розуміння патріархату, безперечно, було б повнішим, якби ми мали приступ до чоловічого розуміння того, як чоловіки створюють і трансформують усеосяжну систему взаємин, ми, втім, боїмося, що таке дослідження може перекрутити, применшити чи відкинути жіночий досвід від контактів із чоловіками та мужністю. Відтак, за часів, коли дедалі більша кількість чоловіків починає досліджувати маскулінізм, феміністки мають ще наполегливіше прагнути виконувати «аналогічні» дослідження»⁵.

Примітки

¹ Процитовано в: Showalter. Speaking of Gender. - C. 7.

²Antony Easthope. What a Man's Gotta Do: The masculine myth in popular culture. - London: Paladin.

1986. - C. 1. Істґоуп помер у грудні 1999. Я знав його особисто і як викладача. і як колегу. Хоча я часто не погоджувався з ним у думках, його вплив на мої праці (а також на праці інших) був вельми значним.

³ Там само. - С. 167.

⁴ Scan Nixon. Hard Looks: Masculinities. spectatorship and contemporary consumption. - London: UCL Press. 1996.-C. 4.

⁵ Joyce Canaan & Christine Griffin. The new men's studies: part of the problem or part of the solution//Men. Masculinities and Social Theory/Ed. Jeff Hearn & David Morgan. - London: Unwin Hyman. - C. 207-8.