Теорія культури та масова культура - Джон Сторі 2005

Структуралізм і постструктуралізм
Жак Дерріда

Постструктуралізм — це майже синонім праць Жака Дерріди. Для опису складної структури знака Дерріда створив нове слово: «діферанс»¹, котре на французькій є поєднанням слів «відкладати» та «різнитися». Як ми зазначати вище, на думку де Соссюра, знакові надає значення його приналежність до системи відмінностей. Дерріда додає до цього уявлення те, що значення також завжди «відкладене», ніколи не присутнє в повному обсязі, водночас присутнє й відсутнє (див. обговорення дефініцій маскультури, наведене в розділі 1). Приміром, якщо простежити значення слова у словнику, можна помітити, що значення ніби постійно кудись відсувається. Якщо відшукати у словнику означальне «буква», то можна побачити, що воно має два потенційні означені: графічний знак, що входить до алфавіту, та прямий, чіткий сенс чогось (як у словосполученні «буква закону»). Коли тепер узяти перше з них, означене «знак», то ми з’ясуємо, що виникають ще чотири означені — «помітка, зображення, предмет, що ними позначають чи відзначають щось», «зовнішній прояв, ознака чогось», «жест, рух, що ним повідомляють чи сигналізують про щось», та «значуща одиниця мови». Такий процес підтверджує, що повного значення ніколи не можна досягти, «переходи від означального до означального є необмеженими, й означене значення завжди є лише проміжним, лише ще однією ланкою в ланцюзі означальних»². Лише коли означальне входить до якогось дискурсу та його тлумачать у контексті, настає тимчасова перерва у нескінченній грі означальних. Наприклад, коли ми читаємо або чуємо слова «нічого не принесли», вони мають дуже неоднакові значення залежно від того, чи є вони першими словами роману, рядком поезії, поясненням, поміткою в записничку продавця, словами пісні, частиною монологу в п'єсі, прикладом з розмовника, ілюстрацією до пояснення терміна «діферонс». Але навіть контекст не може цілком визначати значення: фраза «нічого не принесли» матиме на собі «відбиток» значень з інших контекстів. Якщо я знаю пісню з такими словами, вона зазвучить у мене в голові, коли я прочитаю їх у записній книжці продавця.

Реклама Міністерства освіти та науки, що її я розглянув у попередньому підрозділі, містить те, що Дерріда назвав би «насильною ієрархією»³: «гарна» дівчина, котра цікавиться електромагнетизмом, генетикою та працями Чарльза Діккенса, й «погана» дівчина, яка віддає перевагу музиці, одягу та хлопцям. Аби позначити нестійку взаємодію між такими бінарними протиставленнями, Дерріда користується виразом «дивна економіка доповнення»⁴. Аналізуючи «сповідальні» та лінгвістичні твори Жан-Жака Руссо. Дерріда розкриває бінарне протиставлення між мовленням та письмом. Руссо вважає мовлення природним способом виражати думки, а письмо він називає «небезпечним доповненням». Утім, коли мовлення вже не Гарантує наявності якогось значення, письмо стає необхідним засобом його збереження. Але для Руссо письмо може бути лише «доповненням до мовлення»: «воно ненатуральне, бо відсуває безпосередню наявність думки... Письмо — це штучний, вельми хитрий виверт, що робить мовлення присутнім тоді, коли воно насправді відсутнє. Це насильство супроти природного призначення мови»⁵. «Доповнити» може означати й «додати» й «замінити». Отже, письмо є й додатком до мовлення, і його замінником. Але мовлення саме є доповненням: воно не може існувати поза культурою. Відтак, мовлення не може відігравати роль «едемського саду» для «занепалої культури» — і те, й те вже належить до «категорії доповнень»⁶. Як стверджує Дерріда, «необмежений процес доповнювання завжди характеризує певна «просіяність», певний простір для повторення та розщеплення свого «я» нате, що присутнє, й те, що відсутнє»⁷. Природа завжди передувала культурі, але наше відчуття природи як якоїсь реальної сили є породженням культури. В певному сенсі Руссо вже знає це: за словами Дерріди. він «’проголошує те, up бажає сказати, але також описує те, чого сказати не бажає.⁸ Саме через розкриття цієї суперечності можна кинути світло на бінарні протиставлення «мовлення - письмо» та «природа-культура». Автор продемонстрував. що привілейований бік у протиставленні у своєму значенні залежить від іншого.

У розділі 1 ми відзначали, що надати дефініції високої культури певну солідність можна лише вживши поняття «масова культура». Критика Деррідою поглядів Руссо показує нам, що в такти протиставленнях один бік завжди має привілейований статус порівняно до іншого. Дерріда також демонструє, що ми маємо не просто протилежності — кожна з них обгрунтовує існування іншої, кожна у своєму значенні та присутності залежить від браку іншої. Без природно «поганої» дівчини, що хоче кинути школу в шістнадцять років, не існує і природно «гарної» дівчини, котра вирішує завершити освіту. Просто обернути бінарне протиставлення означало би зберегти припущення, вже породжені ним. Маємо «не лише нейтралізовувати бінарні протиставлення... Один з елементів керує іншим, утримує привілейовану позицію. Щоб усунути протиставлення, мусимо знищити ієрархію»⁹. Замість прийняти подвійну пастку, об’єктивний тлумачник має відмовитись від протиставлення, помітивши, що воно можливе лише завдяки певному «насильству» — низці сумнівних припущень щодо статі та сексуальності. Автор називає такий підхід «членувальним тлумаченням». Членувально витлумачити можна й «Танці з вовками»: замість того, щоби сприймати фільм як такий. що обертає бінарне протиставлення та оповідні функції моделі, запропонованої Райтом, можемо, либонь, розглянути те, як фільм кидає виклик ієрархії, що її домислює ця модель. Як зазначає Дерріда:

«Членувальне тлумачення має завжди бути націленим на певний зв'язок, що його не відчуває автор, зв'язок між тим. що він вимагає. й тим, чого він не вимагає від мови, якою користується. Цей зв'язок являє собою означальну структуру, що її мусить створювати критичне тлумачення — таке, котре має на меті зробити невидиме приступним зору»¹⁰.

Примітки

¹ Jacques Derrida. Writing and Difference. - London: Routledge & Kegan Paul. 1978.-C. 25.

² Barthes. Vie death of the author. - C. 146.

³ Jacques Derrida. Positions. - London: Athlone Press. 1978. - C. 41.

⁴ Jacques Derrida. Of Crammatology. - Baltimore: Johns Hopkins University Press. 1976,- C. 154.

⁵ Там само. - С. 144.

⁶ Там само. - С. 149.

⁷ Там само. - С. 163.

⁸ Там само. - С. 229.

⁹ Derrida. Positions. - С. 41.

¹⁰ Derrida. Of Grammatology.-C. 158. 163.