Теорія культури та масова культура - Джон Сторі 2005

Культуралізм
Центр сучасного культурологічного аналізу

У вступі до книжки «Тривала революція» Уїльямс шкодує, що «немає академічної дисципліни, в рамцях якої можна було б вивчати питання, що мене цікавлять. Сподіваюсь, одного дня становище зміниться»¹. За три роки після оприлюднення цих слів Гоґарт заснував при Бірмінгемському університеті Центр сучасного культурологічного аналізу. В першій лекції «Англійські школи та сучасне суспільство» він зазначив: «Дуже важко слухати добірку популярних пісень, не відчуваючи складної суміші потягу та відрази»². Щойно в роботі Центру почалася зміна акцентів, за словами Майкла Ґріна. «від Гоґарта до Ґрамші»³, особливо це стосується часів, коли директором Центру був Гол,— стала помітною зміна ставлення допоп-музики та поп-культури взагалі. Більшість дослідників, котрі слідом за Гоґартом прийшли до Центру (зокрема автор цих слів), вже не відчували щонайменшої відрази від прослуховування поп- музики— навпаки, ми вважали її вельми привабливою. Ми зосередилися на іншому боці теорії Гоґарта: на об’єктивній оцінці культурних явищ, процедурі, котра стала засадою тлумачних практик культурологічного аналізу:

«Маємо спробувати побачити за звичаями те, що вони означають, зазирнути всередину тверджень, аби зрозуміти, що насправді мали на увазі їх автори (а це може бути протилежним позірному сенсу цих тверджень), визначати вплив емоцій на ідіоматичні вирази та дотримання ритуалів. Слід намагатися зрозуміти, як, наприклад, матеріали, що з'являються в засобах масової інформації, пов’язані з настроями суспільства, як вони впливають на ці настрої, як вони зустрічають опір»⁴.

Культуралісти аналізують культурні тексти та практики з метою відтворити чи відродити досвід, цінності тощо — «структуру відчуття» конкретних груп чи класів або цілих суспільств — і краще зрозуміти життя носіїв культури. Гоґартів приклад, соціальна дефініція культури Уїльямса, Томпсонів акт історичного порятунку, «демократичне» поширення левісизму, здійснене Голом і Веннелом—усе це було різними подачами думки, за якою масову культуру (тут: живу культуру звичайних людей) варто досліджувати. Британський культурологічний аналіз народився лише завдяки цим та іншим припущенням культуралізму, переданим за допомогою англійської мови, соціології та історії. Утім, дослідження, що тривати в Центрі, швидко викликали до життя складний і часто суперечливий зв'язок культуралізму з «імпортним» французьким структуралізмом (див. розділ 4), а це й собі привело до взаємопроникнення тих двох підходів та «західного марксизму», особливо теорії Луї Альтусера й Антоніо Ґрамші (див. розділ 5). Саме з цієї складної та нестійкої суміші народилася «постдисциплінарна» галузь британського культурологічного аналізу.

Примітки

¹ Williams. The Long Revolution - C. 10.

² Richard Hoggart. Schools of English and contemporary society // Speaking to Each Other. - T. II / Ed. Richard Hoggart. - London: Chatto & Windus. 1970. - C. 258.

³ Michael Green. The Centre for Contemporary Cultural Studies. - C. 49.

⁴ Hoggart. The Uses of Literacy. - C. 17-19.