Навчально-методичний посібник з культурології - Чабан Н.І. 2007

Передмова

Курс «Культурологія» складений відповідно до чинних програм з культурології. В ньому передбачається розгляд історичних та теоретичних відомостей про культуру й культурологію як науку зокрема, різноманітність напрямів, стилів, жанрів та сфер їх використання від давніх часів до сучасності тощо. Проте найбільша увага звертається на розвиток в курсантів/студентів навичок з практичної і самостійної роботи: це завдання (аналітичні, логічні, ситуативні), дослідження, кросворди, ігри, поради і т. ін.

Даний курс передбачає під час занять з культурології у кожного курсанта/студента наявність власного примірника навчально-методичного посібника, — це забезпечить активізацію їхньої пізнавальної діяльності. Під час самопідготовки він стане для курсантів/студентів джерелом цікавих відомостей, засобом формування й удосконалення комунікацій, надійним довідником і порадником, надасть викладачеві допомогу в реалізації інноваційних підходів до організації пізнавально-виховногого процесу.

У змісті курсу поєднано певну оригінальність авторського погляду з аналізом основних тем, що цікавлять сьогодні людей, студентську молодь. У ньому немає надмірного цитування. Втім, викладено ідеї та відкриття, взяті з переднього краю цієї науки. Широко використано напрацювання з культурології, публікації (підручники, навчальні посібники, наукові монографії та статті, словники і довідники) вітчизняних і зарубіжних культурологів.

Мета: цей курс покликаний сприяти формуванню в студентів/курсантів сучасного вербального мислення, розкрити методологію організації наукового пошуку, зорієнтувати в сучасних тенденціях розвитку культури. Матеріал дібрано таким чином, щоб сформувати особистісне ставлення до культури, внутрішню потребу збагачувати свій культурний рівень, свою особистість. Ретельне та вдумливе опрацювання студентами/курсантами історико-теоретичного матеріалу курсу дасть змогу отримати їм необхідні знання з культурології як нормативної дисципліни, а також може стати імпульсом для подальших самостійних заглиблень у животворне море світової культурологічної думки.

Особливістю дисципліни є те, що в ній, крім оптимально висвітлених питань, кожна тема починається з преамбули, де акцентується увага на актуальності теми, з визначення, що повинен знати і вміти студент/курсант після засвоєння матеріалу цієї теми, якою має бути логіка викладення і вивчення матеріалу, а також ключових понять та термінів, які слід засвоїти студентам/курсантам.

Дана дисципліна визначає науковий статус, предмет і об'єкт культурології, її структуру і функції, специфіку культурологічного знання, місце культурології в системі гуманітарних та природничих наук.

Значне місце в ній відведено питанням ґенези первісної світової і вітчизняної культури, співвідношенню культури та цивілізації, техніки, культури та природи людини, визначенню Аполлоніїної та діонісійної засад європейської культури. З позицій сучасної культурологічної науки з’ясовуються проблеми типології культури, кризові явища в культурі, співвідношення культури, контркультури та субкультури. Курс розкриває питання ролі культурних орієнтацій у розвитку суспільства, ідею рівноправності культур в сучасному світі, поняття культурної ідентифікації тощо.

Культурологія — відносно молода наукова дисципліна, в якій накопичено великий обсяг знань. Тому акцент у змісті курсу робиться не на розвиток самої дисципліни, а на зміні глобальних парадигм бачення культури. Зміна ж парадигми — це щось більше, ніж перебіг теорій і концепцій, які висувалися тими чи іншими авторами. Зміна парадигм — це зміна відношення до об’єкта вивчення, яке передбачає зміну дослідницьких методів, цілей дослідження, кута зору на предмет дослідження з будь-якої дисципліни.

Завдання: цей курс побудовано так, що, він вчить не знанням з культурології, а мисленню і здібностям; покликаний, по-перше, допомогти викладачеві та студенту/курсанту увійти і пірнути в реальність культурологічної роботи та озброїти їх засобами для орієнтації і діяльності в цій реальності, виробити культурологічне мислення, з'ясувати логіку культурної комунікації.

Тому немає сенсу викладати культурологічні теорії або уявлення самі по собі, як якусь інформацію. Доцільніше окреслити основні підходи і методи, які створюються і використовуються в культурології, охарактеризувати їх призначення і межі, дати своєрідний путівник для орієнтації в культурології як неоднорідній складній дисципліні.

З метою концентрації уваги студента/курсанта нами широко застосовується наочно демонстративний матеріал (фільми, фотографії, схеми, рисунки, таблиці тощо), що значно поліпшує зорове сприйняття матеріалу.

У ході опанування дисципліни «Культурологія» нами передбачається використання повного комплексу основних методів навчання: словесного, наочного і практичного; надається можливість безконтактного (самостійного) вивчення культурології як навчальної дисципліни, що полегшує засвоєння програмного матеріалу і дозволяє викладачеві застосовувати інноваційні методи навчання.

Окремо подаються також теми рефератів, список використаної та рекомендованої літератури.

У результаті засвоєння матеріалу курсу «Культурологія» студенти/курсанти повинні оволодіти певним обсягом знань та компетентностей, а саме:

знати:

✵ вплив попередніх культур на життя в сучасну добу постмодернізму;

✵ основні структурні елементи курсу «Культурологія»;

✵ праісторичні типи культур;

✵ відмінності культурного (культивованого) від природного, органічний зв’язок культури з людиною;

✵ зв’язок культурних орієнтацій різних типів суспільств з релігійними основами їх життя;

✵ теоретичні засади курсу культурологія;

✵ сучасний (основний) понятійний апарат культурології;

✵ мати уявлення про давність і автономність української культури;

✵ орієнтуватися в основних етапах розвитку культури в Європейському регіоні;

✵ орієнтуватися в різноманітних явищах і тенденціях культури постмодернізму;

✵ орієнтуватися в сучасних процесах глобалізації у сфері культури;

✵ осмислити складність феномену культури та причини появи субкультур;

✵ розуміти модернізацій ні й постмодернізаційні процеси в молодіжній культурі;

уміти:

✵ використовувати набуті знання для самовизначення й самовиховання;

✵ вміти в строкатих явищах сьогодення України розрізняти основні напрями розвитку її культури;

✵ вміти застосовувати методологічні засади аналізу культурних явищ у повсякденній практиці;

✵ вміти пояснити суть основних функцій предмета та принципів аналізу;

✵ вміти розкрити суть діонісійних та аполлонічних засад культури;

✵ вміти розкрити суть предмета та методів, які застосовуються в культурології;

✵ вміти характеризувати структурні зв’язки культури та цивілізації, пояснити причини й наслідки можливих конфліктів між ними;

✵ пояснити історичну закономірність еволюції форм культурної ідентичності;

✵ характеризувати основні етапи розвитку культури;