Хімія - універсальний довідник

ХІМІЯ МЕТАЛІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

ВЛАСТИВОСТІ d-ЕЛЕМЕНТІВ


Усі прості речовини, утворені елементами В-груп, є металами. Завдяки великому числу валентних електронів і більшого числа АО, ніж в елементів-металів А груп, атоми d -елементів утворюють більшу кількість хімічних зв’язків між собою, тому утворені ними прості речовини мають більш міцну кристалічну ґратку. Вона міцніша і механічно, і стосовно нагрівання, тому метали В груп найміцніші і найбільш тугоплавкі серед усіх металів. Максимум міцності припадає на VІВ групу, яка включає елементи з наполовину заповненими d -АО, а тому у кристалі всі електрони знаходяться на зв’язуючих МО. Хром, молібден і вольфрам — найбільш тугоплавкі і міцні метали, кожен у своєму періоді.

Відомо: якщо атом має більше трьох валентних електронів, то елемент виявляє змінну валентність. Це положення повною мірою відноситься до більшості d -елементів. Максимальна їх валентність, як в елементів А груп, дорівнює номеру групи (хоча є чимало винятків). Оскільки всі елементи В груп — метали, то d -елементи проявляють тільки позитивну валентність.

Якщо проаналізувати, як змінюються властивості оксидів і гідроксидів елементів А груп у межах одного періоду під час руху зліва направо, тобто зі збільшенням їх валентності, то проявляється перехід від основних властивостей через амфотерні до кислотних.

У d -елементів це явище особливо помітне. Наприклад, Хром проявляє валентності +2, +3, +6; і його оксиди: СrО — основний, Сr2O3 — амфотерний, СrO3 — кислотний. Марганець утворює основний МnО, амфотерний МnO2 і кислотний Мn2O7 оксиди.

Сказане стосується й інших елементів відповідно до схеми, яка співставляє числове значення валентності з властивостями оксидів:





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.