Біологія - універсальний довідник
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
БІОСФЕРА
БІОСФЕРА І ЛЮДИНА. НООСФЕРА
Людина — елемент біосфери. Усі природні ресурси планети зумовлюють можливість життя людини і є основою її матеріального виробництва. Приріст населення, розвиток науки і техніки призвели до того, що діяльність людини стала важливим фактором розвитку біосфери. Під впливом наукової думки і людської праці виникла можливість переходу біосфери в новий стан — ноосферу.
Ноосфера (за В. І. Вернадським) — це «мисляча» оболонка, сфера розуму, вища стадія розвитку біосфери, пов’язана з виникненням у ній цивілізованої людини.
Людство інтенсивно споживає як живі, так і мінеральні природні ресурси, тому виникають наступні проблеми: виснаження природних ресурсів, зниження чисельності і загибель живих організмів, звуження їх ареалів, забруднення й отруєння середовища промисловими відходами. У результаті виробничої діяльності людини відбувається забруднення атмосфери шкідливими газами, збільшення концентрації СO 2; руйнування озонового шару збільшенням концентрації оксидів азоту і фреонів; зміна клімату, зростання «парникового ефекту» і підвищення температури повітря; забруднення водойм і скорочення їхніх площ; знищення лісів, масове захворювання рослинності; засолення ґрунтів і зростаюче опустелювання; інтенсивне використання енергоносіїв, створення атомних електростанцій і забруднення середовища радіоактивними відходами.
Всі ці впливи на біосферу викликають ланцюгові екологічні реакції, що відбиваються у кінцевому результаті на житті людини. Раціональне природокористування — основа для збереження різноманіття біосфери і росту добробуту людства. Людина не панує над природою, а є її частиною.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.