Біологія - універсальний довідник
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
ОСНОВИ ГЕНЕТИКИ ТА СЕЛЕКЦІЇ. ЗАКОНОМІРНОСТІ СПАДКОВОСТІ
ДИГІБРИДНЕ СХРЕЩУВАННЯ
Дигібридне схрещування — схрещування, за якого батьківський організм відрізняється двома парами альтернативних ознак. Завдяки йому вдалося встановити, як успадкування однієї ознаки впливає на характер успадкування іншої. У досліді Мендель вивчав характер успадкування забарвлення і форми насіння гороху. Вихідні батьківські особини були гомозиготними за двома парами ознак.
Схема схрещування:

Закон одноманітності І покоління підтверджується.
Схрещування гібридів:

Закон незалежного успадкування ознак (3-й закон Менделя). При схрещуванні гібридів, які відрізняються за двома парами ознак, у II поколінні успадкування за кожною парою відбувається незалежно від інших пар ознак. У результаті утворюються 4 фенотипові групи у співвідношенні 9:3:3:1, причому з’являються групи з новими поєднаннями ознак.
Закон незалежного успадкування ознак можна пояснити незалежним розходженням негомологічних хромосом під час мейозу. У кожної особини беруться до уваги тільки дві пари хромосом. Ознаки забарвлення і форми насінин знаходяться в негомологічних хромосомах. У гомозиготних особин утвориться тільки один тип гамет АВ і аb. Диплоїдний набір відновлюється в гібридної особини — АаВb, тобто вона є дигетерозиготною за двома неалельними генами.
Гібридні особини утворюють чотири типи гамет за формулою 2=4 (де ступінь 2 відповідає 2 парам ознак — 2 парам хромосом). Утворяться такі гамети: АВ, Аb, аВ, ав. Злиття попарно 4 типів гамет кожною особиною дає 16 варіантів, поданих у таблиці. За фенотипом виділяються 4 групи особин, причому дві з них (3:3) мають нову комбінацію ознак.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.