АСТРОНОМІЯ - М. В. Головко 2018
Частина 3. Космософія
Розділ І. Коротка історія астрономії
ТЕМА 1.2. РОЗВИТОК АСТРОНОМІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ
§ 7. АСТРОНОМІЯ В УКРАЇНІ В XV - XVIII СТ.
Відтинок часу з другої половини XVI ст. та першу половину XVII ст. історики називають першим українським національно-культурним відродженням, або блискучою й величною епохою в історії України. Тоді відбувся ніколи раніше небувалий розквіт культури. Саме в цей період в Україні почали друкувати книги (1574) та відкривати навчальні заклади, зокрема Острозьку академію (1577) та Києво-Могилянську колегію (1632).
Упродовж XV ст. - першої третини XVIII ст. астрономічні уявлення в Україні еволюціонували від примітивних візантійських вчень про плоску Землю, через поступове засвоєння античних ідей Арістотеля і Птолемея про кулясту форму небесних світил та про геоцентричну систему світу,- аж до сприйняття й утвердження геліоцентричного вчення.
1. Астрономічна освіта і поширення астрономічних знань.
Заснування навчальних закладів спонукало до появи книжок, зокрема й астрономічного змісту, які використовували як підручники. Ректор Острозької академії Герасим Смотрицький видав (1587) працю «Календар римський новий», присвячену питанням астрономії. Комета 1618 р., появу якої зафіксовано в Київському літописі, надихнула Мелетія Смотрицького підготувати рукописний твір про ці небесні тіла. Автор докладно виклав астрономічні, а надто астрологічні, уявлення того часу.
Астрологія з XV ст. набула суттєвого поширення серед освіченого прошарку українства, особливо панівної верхівки. Її привітно сприймали при дворі київських князів Олельковичів у середині XV ст. Це було звично для Європи в цілому. Протягом XV - XVII ст. астрологія посідала центральне місце в світогляді освічених європейців, суттєво впливаючи на розвиток культури. Оскільки тоді астрологію й астрономію сприймали переважно як єдину науку, існував суттєвий інтерес і до астрономічного знання.
На українських землях у другій половині XVI ст. була поширена література астрономічного та астрологічного змісту, що походила із Західної Європи. Перша причина цьому - астрономія була обов'язковим предметом у тогочасних українських школах. Тому, наприклад, бібліотека Острозької академії мала книги «Космографія» (1564), «Фізика і сферика» (1593), «Астрономічний календар на 1506 рік». Друга причина - інтерес до астрології (до окультних наук загалом), яка була тісно переплетена з астрономічними знаннями.
Український переклад книжки Йоанна Сакробоско «Космографія» (назва в оригіналі «Tractatus de sphera») було видано ще раніше - в другій половині XV ст. Автор виклав вчення про світобудову в уявленнях Птолемея й Аріс- тотеля. Книжка була основним астрономічним твором не лише в Україні, але й у всій Європі аж до кінця XVI ст.
Наприкінці XVI ст. було укладено Холмський збірник (автор-укладач невідомий), що містив твори астрономічного й астрологічного змісту. Окрім «Космографії» Сакробоско та статей пізнішого походження, він вміщував переклад однієї з астрологічних праць видатного українського вченого XV ст. Юрія Дрогобича (Котермака).
На межі XVI - XVII ст. українською було перекладено книгу енциклопедичного змісту «Луцідарій» («Світильник»). Вона вміщувала астрономічні відомості про будову світу (кулясту Землю, планети, сонячні й місячні затемнення тощо), згідно з уявленнями Птолемея й Арістотеля, у формі діалога: вчитель відповідав на запитання учня. Така подача матеріалу добре пасувала до шкільного навчання.
Водночас, а надто в монастирях, була популярною праця візантійського книжника VI ст. Козьми Індикоплова «Християнська топографія», в якій він заперечував кулястість Землі. Тобто в Україні впродовж XV - XVI ст. існували два варіанти астрономічного знання, що спиралися на геоцентричну систему світу, але мали суттєві розбіжності щодо будови Землі й «облаштування» неба. Прихильники першого варіанту дотримувалися вчення Птолемея й Арістотеля про сферичну Землю та небесні сфери, що забезпечують рух планет. Прихильники другого були адептами візантійських церковних уявлень про плоску Землю й небесні світила, яких рухають ангели.
З кінця XVI ст. й особливо в першій половині XVII ст. в Україні стало поширюватись геліоцентричне вчення Коперника. В Острозькій школі працювали викладачі, які здобували освіту в Падуанському університеті й слухали лекції Ґалілео Ґалілея. З передовими ідеями європейської астрономії були обізнані професори Львівської братської школи. Наприклад Стефан Зизаній, один з чільних викладачів цієї школи, відкрито висловлював і обстоював (1596) ідею про множинність і нескінченність світів у Всесвіті.
Спершу вчення Коперника в Україні, як і в Західній Європі, сприймали на тлі традиційної геоцентричної моделі світу дуже критично. Але воно поступово проникло в навчальні програми з астрономії й завоювало право на існування в українській астрономічній думці XVII ст. Це виразно показує наукова практика Києво-Могилянської колегії.
2. Викладання астрономії в Києво-Могилянській академії.
Відомі просвітителі Іов Борецький і Петро Могила 1615 р. організували Київську братську школу. На її підставі, а також на підставі Лаврської школи, 1632 р. було організовано Києво-братську колегію, яку невдовзі стали називати Києво-Могилянською. 1701 р. цей навчальний заклад став академією.
Як і освітні заклади вищого рівня, створені раніше в інших містах України, Києво-Могилянська академія наслідувала європейські освітні традиції. Основою науково-освітнього процесу було вивчення семи вільних мистецтв (artes liberales), або, як їх тоді називали в Україні, «сім наук визволених». До них належали науки тривіуму - граматика, риторика, логіка та квадривіуму - арифметика, геометрія, музика, астрономія.
Ректор Києво-Могилянської колегії Інокентій Ґізель у 1646-1647 рр. в курсі філософії виклав систему Коперника. Хоча викладач мав критичне ставлення до таких уявлень, адже вони суперечили Святому Письму, але вважав за потребу ознайомити з ними студентів. Мабуть він гадав, що це розширить їхню широкоглядність і спонукає до пошуків наукової істини.
У другій половині XVII ст. в Києво-Могилянській колегії викладали як геоцентричну, так і геліоцентричну системи світу, але поступово система Коперника завойовувала дедалі більше прихильників і серед викладачів, і серед студентів. Упродовж 1705-1716 рр. курс природничих наук (астрономія, фізика, математика й логіка) під назвою «Трактат з фізики» читав Теофан Прокопович (1681-1736). Він не лише пояснював світобудову на підставі поглядів Коперника, але й посилався на дослідження Ґ. Ґалілея - розповідав студентам про телескопічні відкриття супутників Юпітера, фаз Венери, плям на Сонці, рельєфу Місяця. Окрім цього, Т. Прокопович указував на те, що доктор медицини й математик М. Коперник розробив свою систему, сприйнявши давні погляди Аристарха Самоського і Філолая, та прагнув обґрунтувати її переконливими доказами.
Загалом вихідці з Києво-Могилянської колегії вже з першої половини XVII ст. поширювали геліоцентричні уявлення про світобудову не лише в Україні, а й у всій Східній Європі. Наприклад Єпіфаній Славинецький, професор Києво-Могилянської колегії в 40-х рр. XVII ст., 1649 р. переїхав з культурною місією до Москви і разом з іншим киянином, Арсенієм Сатановським, переклав і видав там (1655-1677) космологічну працю Йоганна Блеу «Theatrum orbis terrarum» (Амстердам, 1645). У перекладі цей твір мав назву «Зерцало всієї вселенної» і об'єктивно подавав систему Коперника.
НАВЧАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
• Поясніть роль астрології в утвердженні астрономічних знань в Україні протягом XV - XVII ст.
ВИСНОВКИ
Протягом XV ст. - першої третини XVIII ст. астрономічна думка в Україні еволюціонувала від примітивного вчення про плоску Землю до сприйняття й утвердження геліоцентричної системи світу.
