АСТРОНОМІЯ - ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ - ФОЛІО 2005

III

СОНЯЧНА СИСТЕМА

Планети-гіганти

Уран та Нептун

Багато спеціалістів вважають Уран та Нептун планетами-близнятами. Обидві планети знаходяться майже на межі планетарної Сонячної системи та повільно обертаються навколо нашої денної зірки.

Уран набагато менший за Юпітер та Сатурн, але все ж таки суттєво більший за Землю. Його атмосфера складається переважно з водню, гелію та вуглеводнів, таких як метан. Саме останні й надають Урану блідого зеленувато-синього кольору. Як і інші газові гіганти Сонячної системи, він ніколи не показує земним спостерігачам своєї поверхні. Вона, як ви вже помітили, типово представлена у вигляді океану переважно з рідкого водню та гелію.

Узагалі твердять, що Уран та Нептун являють собою певні проміжні об’єкти між «напівзірками» Юпітером та Сатурном і планетами земної групи.

Як ми вже говорили, Уран та Нептун теж мають невеликі та недосяжні спостереженням з Землі кільцеві системи. Цікавим є те, що вся система — Уран, його кільця та супутники — ніби «котяться» на боці. Справа в тому, що вісь обертання Урана навколо себе майже збігається із площиною його навколосонячної орбіти. Це могло стати результатом катастрофічного зіткнення, що сталося близько 4,6 мільярдів років тому, коли Уран тільки формувався. Тепер така незвичайна орієнтація спричиняє досить нетиповий режим сезонних змін на Урані. Так, якщо б ви надумали здійснити подорож до цієї планети, то стали би свідками тривалого періоду денного світла, що займав би половину періоду обертання планети навколо Сонця (близько 42 років). Аж потім, після повільного заходу, ви б опинилися посеред 42-річної ночі.

Зображення Урана з борту космічного апарата «Вояджер-2». Фото: JPL/NASA

Нептун і великий циклон у його атмосфері. Фото: Космічний телескоп імені Хаббла

Серед усіх планет, з якими ми встигли познайомитися, Уран став першою «відкритою» планетою. Тобто усі попередні «знайомі» досить яскраві і їх добре видно на тлі зоряного неба навіть неозброєним оком. Через це вони були відомі майже всім людським культурам з прадавніх часів. Уран було відкрито у 1781 році відомим англійським астрономом та телескопобудівником Вільямом Гершелем.

Найхолоднішим об’єктом Сонячної системи є супутник Нептуна Тритон. Температура на його поверхні становить -235°С. При такій температурі більшість азоту на Тритоні сконденсувалася та замерзла.

Нептун — це фактично копія Урана. Майже такий самий за розмірами та середньою густиною речовини, він тільки набагато синіший. Найбільший супутник Нептуна — Тритон. Він має цікаву особливість: обертається навколо планети в напрямку, протилежному до напрямку обертання інших супутників та Нептуна навколо власної осі. Цей факт наштовхує астрономів на думку, що Тритон спочатку міг бути не природним супутником Нептуна, а був захоплений його гравітаційним полем, як один із числа астероїдів.

Цікавою є історія відкриття Нептуна. По суті, цей факт став тріумфом теорії всесвітнього тяжіння, що була розроблена та запропонована Ісааком Ньютоном наприкінці XVII століття. У середині XIX століття детальні спостереження за Ураном, яких нахопилося вже досить багато для статистики, показали, що його орбіта дещо відрізняється від теоретичної, яка була розрахована за законами Ньютона. Англійський фізик та астроном Джон Адамс запропонував пояснити цю невідповідність наявністю досі не відкритої «восьмої планети», що обертається навколо Сонця за орбітою Урана. Після відповідних обчислень він навіть вказав на ймовірне місцезнаходження невідомої планети на небі та вимагав телескопічних пошуків. На жаль, Адамс на той час був лише студентом та не зміг переконати наукову спільноту у своїй правоті.

Улітку 1846 року французький астроном Урбен Левер’є незалежно від Адамса зробив схожі обчислення та відіслав відповідного листа своєму колезі з Берліна, астроному Йогану Галле. Вночі 23 вересня 1846 року Галле направив свій телескоп у точку на небі, передбачену Левер’є. Там у радіусі всього в 1° він дійсно знайшов невідому доти восьму планету, що отримала назву Нептун! Таким чином, відкриття Нептуна фактично відбулося «на кінчику пера» і лише підтверджене традиційними астрономічними засобами.