Фондові лекції викладачів факультету іноземної філології - Частина ІІІ - 2015
РОЗДІЛ 1. Фондові лекції з дисциплін циклу професійної та практичної підготовки для студентів ОКР «Бакалавр»
Т.В. Боднарчук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри німецької мови
Система навчання іноземної мови
Дисципліна: Методика навчання іноземної мови.
Вид лекції: тематична лекція з елементами бесіди.
Дидактичні цілі:
Навчальні: ознайомити студентів із теоретично обґрунтованими уявленнями про систему навчання іноземної мови у школі, тобто про основні цілі, зміст, принципи, методи та засоби навчання іноземної мови; оволодіти вмінням реалізації методичного дослідження.
Розвиваючі: навчити студентів аналізувати й визначати основні цілі навчання на певному етапі вивчення іноземної мови, здійснювати відбір методів навчання, а також критично аналізувати та підбирати основні засоби навчання відповідно до цілей та змісту навчання; читати наукову літературу з теорії методики і використовувати її матеріал у практичних цілях.
Виховні: формувати інтерес до професійної діяльності. Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: загальна педагогіка, історія педагогіки, загальна та вікова психологія, практичний курс першої іноземної мови.
Забезпечуючі дисципліни: загальна педагогіка, загальна та вікова психологія, практичний курс першої іноземної мови.
Забезпечувані дисципліни: методика навчання першої іноземної мови у старшій школі.
Основні поняття: цілі навчання іноземної мови, зміст навчання, дидактичні принципи навчання, методичні принципи навчання, методи навчання, засоби навчання.
Навчально-методичне забезпечення лекції: мультимедійна презентація.
План лекції
1. Система навчання іноземних мов в аспекті системного підходу.
2. Підходи до навчання іноземних мов.
3. Цілі навчання іноземних мов.
4. Зміст навчання іноземних мов.
5. Принципи навчання іноземних мов.
5.1. Дидактичні принципи навчання іноземних мов.
5.2. Методичні принципи навчання іноземних мов.
6. Методи і технології навчання іноземних мов та організація навчальної діяльності учнів.
7. Засоби навчання.
Література
1. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О.Б., Бориско Н.Ф., Борецька Г.Е. та ін. / за загальн. ред. С.Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2013. - С. 79-153.
2. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах : Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2002. - С. 37-58.
3. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах у структурно-логічних схемах і таблицях : Навчальний посібник / Укладачі С.Ю. Ніколаєва, С.В. Гапонова та ін. - К.: Ленвіт, 2004. - С. 16-36.
4. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах : Підручник / Л.С. Панова, І.Ф. Андрійко, С.В. Тезікова та ін. - К.: ВЦ «Академія», 2010. - С. 48-89.
1. Поняття «система навчання іноземної мови» та її зміст
Системою (від гр. systema - ціле, яке складається з частин; з єднання) називається будь-яке складне явище, до якого входять численні елементи, котрі утворюють певну сукупність завдяки наявності між ними внутрішніх зв'язків.
У методиці навчання іноземних мов термін «система» застосовується давно. Ми говоримо про систему навчання мови, систему вправ, систему уроків тощо. Системний підхід вважається одним із провідних методологічних принципів дослідження в будь-якій галузі знань.
Кожна система має свою структуру (від лат. structura - будова, розташування, порядок), тобто сукупність стійких зв'язків і відношень об'єкта, які забезпечують його цілісність, тобто збереження основних властивостей при різноманітних зовнішніх та внутрішніх змінах). Кожний елемент, що входить до цієї структури, розглядається як підсистема. Ієрархічна залежність підсистем визначається супідрядністю їх функцій: функціонування кожної з них і всіх разом спрямоване на досягнення однієї мети.
Навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах визначається як система, функціонування якої обумовлюється багатьма чинниками: характером соціального замовлення на сучасному етапі розвитку суспільства, цілями навчання та виховання, принципами і змістом навчання іноземної мови та інші.
Існують різні підходи до описання системи навчання іноземної мови. Одним із таких підходів, запропонованих І.Л. Бім, є тлумачення системи навчання іноземної мови як багаторівневої ієрархічної будови, в межах якої визначається характер взаємодії усіх елементів, що складають систему навчання іноземних мов. На першому рівні система навчання розглядається із загальних позицій як система, що створює взаємодію методики як науки та всієї об'єктно-предметної галузі. На другому рівні система навчання співвідноситься зі сферою навчання конкретної іноземної мови. На третьому рівні структури система навчання іноземної мови розглядається як реальний навчально-виховний процес, головними підсистемами (компонентами) якого є учитель, учень та матеріальні засоби навчання.
2. Підходи до навчання іноземних мов
Термін «підхід» означає загальну вихідну концептуальну позицію, яка є вирішальною у розгляді і визначенні інших підпорядкованих концептуальних положень, тобто стратегію навчання.
У сучасній методичній літературі з позицій психології виділяють чотири основні підходи: біхевіористський (від англ. behaviour) (визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули); індуктивно-свідомий (оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними); пізнавальний (когнітивний) (діяльність учня спрямована передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань); інтегрований (органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією).
З точки зору об'єктів навчання визначають такі підходи: мовний (орієнтація на опанування мови як системи, яка складається із одиниць мови різного рівня, правил їх побудови і використання у спілкуванні), мовленнєвий (навчання мовлення як формування та формулювання думки за допомогою одиниць мови у процесі спілкування) і мовленнєво-діяльнісний (об'єкт навчання - мовленнєва діяльність як процес прийняття та передачі інформації, обумовлений ситуацією спілкування та опосередкований системою мови).
З точки зору способу навчання мова йтиме про інтуїтивний, свідомий та діяльнісний підходи.
Комунікативно-діяльнісний підхід в найбільшій мірі відбиває специфіку іноземної мови як навчального предмета в середньому навчальному закладі. Його втілено практично у комунікативному та окремих інтенсивних методах навчання. Цей підхід визначився в результаті методичного осмислення наукових досягнень в галузі лінгвістики — теорії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що знайшло відображення в роботах з психології та методики навчання іноземних мов (О.О.Леонтьєв, І.О.Зимня, Ю.І.Пассов, С.Ф.Шатілов, Г.В.Рогова та інші). Реалізація комунікативного-діяльнісного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв'язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування. З позицій комунікативного-діяльнісного підходу процес навчання іноземної мови будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю процесу мовленнєвої комунікації. Проте процес навчання не може повністю співпадати з процесом комунікації, який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах рідномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як комунікативно-вмотивована мовленнєва поведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно-мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби учнів.
Прийнятий в сучасній вітчизняній методиці підхід до навчання іноземних мов зумовлює вибір цілей, згідно з якими визначаються принципи, зміст, методи, прийоми та засоби навчання.
3. Цілі навчання іноземних мов
Цілі навчання іноземних мов - це заздалегідь запланований результат педагогічної діяльності, який досягається за допомогою змісту, методів, засобів навчання тощо. Це основний компонент системи навчання, який формується під впливом соціального замовлення суспільства, рівнем розвитку методики як науки, умовами навчання і впливає на вибір інших компонентів системи. Визначення цілей навчання дає відповідь на запитання «З якою метою навчати?» Метою навчання іноземних мов є оволодіння учнями іноземною мовою як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти і розвитку особистості учня (формування комунікативної компетенції).
Цілі навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах визначаються Державним освітнім стандартом і Програмою з іноземних мов. Вони визначають очікувані результати навчальних досягнень учнів в оволодінні іноземною мовою за період навчання в середньому навчальному закладі.
У сучасній методиці навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах висуваються чотири цілі: практична, виховна, освітня і розвиваюча.
Практична мета є провідною. Вона передбачає практичне опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі в типових ситуаціях. Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування у них певного рівня комунікативної компетенції, яка реалізується за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчих знань та навичок мовлення. Основні мовленнєві вміння включають:
— уміння здійснювати усне спілкування в типових ситуаціях навчально-трудової, побутової і культурної сфер спілкування;
— уміння розуміти на слух основний зміст нескладних автентичних текстів;
— уміння читати і розуміти нескладні автентичні тексти різних жанрів та видів з різним ступенем розуміння їх змісту (читання з розумінням основного змісту; читання з повним розумінням змісту);
— уміння зафіксувати і передати письмово елементарну інформацію.
Згідно з Європейським освітнім стандартом учні мають оволодіти іншомовним мовленням у межах того мовного і мовленнєвого матеріалу, котрий вивчається в середньому навчальному закладі. Це означає, що реалізація іншомовного усного чи писемного спілкування є обмеженою у плані різноманітності і складності лексико-граматичного оформлення, тематики і ситуацій спілкування.
Учні мають засвоїти програмний мовний матеріал як засіб оформлення або розуміння висловлювань у процесі спілкування на рівні, визначеному стандартом. Для цього учням необхідно зрозуміти і засвоїти комунікативні функції засобів спілкування для їх коректного вживання у відповідних мовленнєвих ситуаціях, уміти самостійно відбирати саме ті мовні і мовленнєві засоби, що є оптимальними для реалізації комунікативного наміру та адекватними в соціально-функціональному плані ситуації спілкування.
Виховна мета реалізується через систему особистого ставлення до нової культури у процесі оволодіння цією культурою.
Передбачається виховання в учнів:
— культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;
— ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій;
— позитивного ставлення до іноземної мови, культури народу, який розмовляє цією мовою;
— розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби ; користування нею як засобом спілкування;
— таких рис характеру як доброзичливість, толерантність, колективізм, активність, працьовитість.
Виховання учнів у процесі навчання іноземної мови забезпечується підбором навчального матеріалу (текстів, малюнків, ситуацій тощо), в якому відображені загальнолюдські моральні цінності; застосуванням у процесі навчання проблемних завдань, вирішення яких потребує від учня висловлення своїх почуттів, поглядів, критичної оцінки і своєї власної думки щодо різних подій, стосунків, фактів, які відображені в інформативному навчальному матеріалі.
Освітня мета досягається шляхом освіти учнів засобами іноземної мови, що, у свою чергу, передбачає:
— усвідомлення учнями суті мовних явищ, іншої системи понять, через яку може сприйматися дійсність;
— розуміння особливостей свого мислення;
— порівняння явищ іноземної мови, що вивчається, з рідною мовою;
— залучення до діалогу культур (іншомовної та рідної);
— оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (лінгвокраїнознавство, країнознавство);
— уміння вчитися (працювати з книжкою, підручником, довідковою літературою, словниками тощо).
Освітня мета реалізується у процесі навчання на базі навчального матеріалу, наприклад, текстів для читання, аудіювання тощо.
Розвиваюча мета реалізується у процесі оволодіння учнями досвідом творчості, пошукової діяльності, усвідомлення явищ як своєї, так і іншої дійсності, їх подібності та розбіжності. Передбачається розвиток в учнів:
— умінь переносу знань та навичок у нову ситуацію на основі здійснення проблемно-пошукової діяльності;
— мовленнєвих здібностей (фонетичного та інтонаційного слуху, мовної здогадки, імітації, логічного викладення думок тощо);
— інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів пам'яті - слухової й зорової, оперативної та тривалої, уваги — довільної та мимовільної, уяви тощо);
— готовності до участі в іншомовному спілкуванні;
— готовності до подальшої самоосвіти в галузі володіння іноземної мовою.
У навчанні всі цілі реалізуються одночасно, у комплексі. На певному відрізку навчального процесу цілі набувають конкретного змісту як відображення конкретних результатів, що мають бути досягнуті по завершенні даного ступеня навчання. Наприклад, практична мета може передбачати розвиток певних мовленнєвих навичок або вмінь; освітня мета на цьому відрізку навчального процесу спрямовується на усвідомлення особливостей вживання даного іншомовного явища в порівнянні з таким же в рідній мові; виховна мета може передбачати (це залежить від змісту навчального матеріалу) виховання доброти та співчуття до живої природи; розвиваюча мета спрямовується на розвиток навчально-інтелектуальних умінь, наприклад, самостійно працювати з текстом тощо.
Досягнення визначених цілей навчання іноземної мови можливе за умови взаємопов'язаного навчання мови і культури народу — носія цієї мови, а також активної комунікативно-пізнавальної діяльності учня як суб'єкта навчання.
Цілі навчання тісно пов'язані зі змістом навчання.
4. Зміст навчання
Зміст навчання - базисна категорія методики навчання іноземних мов, сукупність того, що учень повинен засвоїти в процесі навчання, відповідає на запитання «Чого навчати?» Зміст навчання має забезпечити досягнення головної мети навчання, яка, нагадаємо, полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя в межах засвоєного програмного матеріалу. Здатність учнів спілкуватися іноземною мовою забезпечується формуванням у них іншомовної комунікативної компетентності, яка охоплює такі види компетентностей: мовна, мовленнєва та соціокультурна тощо.
Компоненти змісту навчання визначаються у відповідності до цих компетентностей у двох аспектах - предметному та процесуальному.
Розглянемо ці аспекти дещо детальніше. Отже, щодо предметного аспекту змісту навчання, то він включає такі компоненти:
Перший компонент предметного змісту навчання включає сфери і види спілкування, функції, психологічні та мовленнєві ситуації та ролі, невербальні засоби комунікації; комунікативні цілі та наміри; теми, проблеми і тексти, необхідні для формування мовленнєвих компетентностей.
Другий компонент предметного змісту навчання пов'язаний з необхідністю формування в учнів лінгвосоціокультурної компетентності і включає лінгвосоціокультурний матеріал та соціальні ситуації.
Третій компонент змісту навчання включає мовний матеріал (фонетичний, лексичний, граматичний тощо).
Четвертий компонент змісту навчання є навчальні та комунікативні стратегії
Предметний аспект змісту навчання нерозривно пов'язаний із процесуальним аспектом, який визначається у відповідності до предметного змісту навчання.
Перший компонент процесуального аспекту навчання іноземних мов включає мовленнєві вміння аудіювати, говорити, читати та писати іноземною мовою і перекладати, вправи для їх розвитку і відповідні знання.
Другий компонент процесуального аспекту змісту навчання включає навички та уміння оперування лінгвосоціокультурним матеріалом і вправи для їх формування та розвитку, вміння вступати у комунікативні відносини, орієнтуватися у соціальних ситуаціях і керувати ними, вправи для їх розвитку; відповідні знання.
Третій компонент процесуального аспекту змісту навчання охоплює навички оперування мовним матеріалом, вправи для їх формування і відповідні знання.
До четвертого компоненту процесуального аспекту змісту навчання входять уміння оперування навчальними і комунікативними стратегіями, вправи для оволодіння цими стратегіями, відповідні знання.
Під комунікативно-мовленнєвою ситуацією розуміють динамічну систему взаємодіючих конкретних факторів об'єктивного і суб'єктивного планів, які залучають людину до мовленнєвого спіл
кування і визначають її поведінку в межах одного акту спілкування. Комунікативна ситуація включає чотири чинники: 1) обставини дійсності, в яких відбувається комунікація; 2) стосунки між комунікантами; 3) мовленнєві наміри; 4) реалізацію самого акту спілкування, який створює нові стимули до мовлення.
Мовленнєва дія неможлива поза ситуацією спілкування. З методичної точки зору особливе значення має здатність ситуації конкретизувати мовленнєву дію та предметно-змістовий план мовлення, зумовлювати вибір мовленнєвих засобів. Вченими-методистами (Ю.І. Пассов, В.Л. Скалкін та ін.) визначені численні типові комунікативні ситуації, які, за критерієм схожості, об єднуються у великі групи. Така сукупність комунікативних ситуацій, Що характеризуються однотипністю мовленнєвого спонукання людини до мовлення, стосунків між комунікантами та обставин спілкування, називається сферою спілкування.
Ефективне опанування учнями змісту навчання і досягнення цілей навчання іноземної мови відбувається за умови організації навчального процесу згідно з певними принципами.
5. Принципи навчання іноземних мов
Принципи навчання дають відповідь на запитання «Як організувати навчальний процес?» Навчання предмета «Іноземна мова» відрізняється тим, що головною метою тут виступає не накопичення знань, як це має місце у навчанні інших дисциплін, а оволодіння учнями діяльністю іншомовного мовленнєвого спілкування.
Навчання іноземної мови здійснюється на основі дидактичних та методичних принципів.
5.1. Дидактичні принципи навчання іноземних мов
До дидактичних принципів відносяться принципи наочності, посильності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховуючого навчання, індивідуалізації, доступності, систематичності та послідовності, колективності, проблемності, розвиваючого навчання.
Принцип наочності забезпечується у навчальному процесі з іноземної мови створенням відповідних умов для чуттєвого сприймання іншомовного оточення. Отже наочність відіграє важливу роль у формуванні іншомовних навичок і вмінь, засвоєнні мовного та мовленнєвого матеріалу. Розрізняють слухову і зорову наочність. Забезпечення учнів у процесі навчання слуховою наочністю необхідно для формування мовленнєвих механізмів, оскільки мовлення - це передусім звукова матерія, яка фіксується письмовим кодом. Слухова наочність у процесі оволодіння іноземною мовою невід'ємно пов'язана із зоровою. Зорова наочність може виступати як у формі тексту, так і у формі малюнків, фотографій, схем, карт тощо. Деякі засоби, наприклад, кінофільм, відеофільм, театральна вистава об'єднують слухову і зорову наочність.
Принцип посильності у навчанні іноземної мови в середньому навчальному закладі передбачає ретельний відбір навчального матеріалу і видів вправ з цим матеріалом з урахуванням рівня підготовки учнів. Завдання, що ставляться перед учнями, повинні бути їм зрозумілими. Необхідно враховувати рівень володіння іноземною мовою, а також рівень сформованості спеціальних навчальних умінь, для того щоб поставлене завдання було успішно виконане учнями. На посильність виконання завдань з іноземної мови можуть впливати обсяг матеріалу, темп виконання завдання, невідповідність рівня реальних умінь учнів тим, які необхідні для виконання завдань.
Принцип міцності набуває особливого значення у навчанні іноземної мови, оскільки опанування мови пов'язане з накопиченням засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу. Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам'яті учня повинна утримуватись певна кількість лексичних одиниць, мовленнєвих зразків, словосполучень, розмовних кліше тощо. У процесі мовлення необхідні мовленнєві одиниці вилучаються з пам'яті для участі у цьому процесі. Міцність засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу може бути забезпечена у навчальному процесі шляхом підвищення змістовності навчального матеріалу, здійснення яскравого першого знайомства з новим матеріалом для створення живих образів, пошуку конкретних асоціацій, які виконують роль «гачка» в пам'яті, мобілізації мислення і почуттів, які сприяють запам'ятовуванню, виконання численних тренувальних вправ, систематичного повторення того, що зберігається в пам'яті.
Принцип свідомості у навчанні іноземної мови вважається одним із головних принципів у методиці навчання іноземних мов. Цей принцип передбачає цілеспрямований відбір навчального мовного та мовленнєвого матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів. Принцип свідомості реалізується також усією організацією навчання, протягом якої відбувається навчання від усвідомлення правил виконання дії до її автоматизованого виконання, від формування окремих елементів діяльності до їх об'єднання. Принцип свідомості реалізується також у тому, що учні свідомо оволодівають навичками та вміннями інтелектуальної праці. В узагальненому вигляді цей принцип означає, що навчання проходить успішніше, якщо учень добре розуміє смисл того, що вчить, а не повторює новий матеріал механічно. В методиці навчання іноземних мов застосування принципу свідомості визначається, з одного боку, як свідоме й активне подолання навичок і вмінь рідної мови, які спричиняють інтерференцію, а з іншого — як всебічне використання досвіду мовлення рідною мовою.
Принцип науковості навчання означає, що учням пропонуються для засвоєння надійно обґрунтовані в сучасній науці положення і при цьому застосовуються методи навчання, які за своїм характером наближаються до методів науки, основи якої вивчаються. Стосовно навчання іноземних мов, де об'єктом навчання є не наука про мову, а мовленнєва діяльність на цій мові, принцип науковості означає, що навчальний процес має проходити з урахуванням даних сучасної науки про особливості спілкування за допомогою мови, про закономірності розпізнавання та породження мовлення, мовних контактів.
Принцип активності у навчанні іноземної мови передбачає мовленнєво-розумову активність учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю. Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання, оскільки оволодіння іншомовним мовленням можливе лише за умови, що учень є активним учасником навчального процесу. В методиці навчання іноземних мов розрізняють інтелектуальну, емоційну та мовленнєву активність. В сукупності вони створюють сприятливі умови для оволодіння іншомовним мовленням. Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють пізнавальні процеси. Емоційна активність пов'язана з питанням: цікаво чи не цікаво учням вчити іноземну мову? Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успіхів. Негативні емоції блокують активність учня.
Принцип виховуючого навчання іноземної мови реалізується в такій організації навчального процесу, який забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний і всебічний розвиток свого соціального статусу, удосконалити свої здібності, сформувати пізнавальні мотиви як домінуючі в навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання учням можливості здійснювати самостійну діяльність та самоорганізовуватись.
Учень виступає у навчальному процесі як рівноправний суб'єкт з іншими учнями і вчителем. Тому навчальний процес будується таким чином, щоб учні могли виконувати певні дії з організації своєї діяльності для опанування іноземної мови. Така організація навчального
процесу забезпечує формування в учнів позитивних рис характеру (доброзичливості, толерантності, колективізму, активності, працьовитості тощо), вольових якостей. Робота з різноманітним навчальним матеріалом допомагає виховувати почуття поваги, відповідальності, доброти, справедливості, співчуття, культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі, ціннісних орієнтацій, позитивного ставлення до іноземної мови, культури народу, який розмовляє цією мовою.
Принцип індивідуалізації реалізується у навчальному процесі з іноземної мови шляхом урахування індивідуально-психологічних особливостей учня, які значно впливають на успішність оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю.
5.2. Методичні принципи навчання іноземних мов
До методичних принципів відносяться принципи комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови.
Принцип комунікативності — навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу. Принцип комунікативності передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації. Принцип комунікативності зумовлює добір мовного та мовленнєвого матеріалу, характер вправ, методів та прийомів навчання.
Принцип домінуючої ролі вправ реалізується у навчальному процесі шляхом виконання учнями різноманітних вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції. Формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається завдяки виконанню вправ на уроці іноземної мови.
Принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності дозволяє забезпечити навчання іншомовного спілкування найефективнішим чином. В реальному житті спілкування людей відбувається в різних видах мовленнєвої діяльності. Паралельне навчання різних видів мовленнєвої діяльності забезпечує розвиток навичок і вмінь мовлення у комплексі. Наприклад, лексичні або граматичні навички формуються та удосконалюються у процесі вправляння в говорінні, письмі, слуханні та читанні.
Принцип урахування рідної мови дає можливість спрогнозувати труднощі у навчанні вимовної, лексичної і граматичної сторін іншомовного мовлення, у навчанні графіки, орфографії, при семантизації мовного матеріалу.
Перелічені принципи взаємопов'язані. Звичайно, реалізація кожного з них окремо не може не привести до певного підвищення ефективності навчання, але запровадження усієї методичної системи в цілому є значно ефективнішим. Протягом останнього часу вся прогресивна методика працює над створенням та обґрунтуванням такої системи.
6. Методи і технології навчання іноземних мов та організація навчальної діяльності учнів.
Методи навчання дають відповідь на запитання «Як навчати?» Поняття «метод» означає шлях до поставленої мети. У сучасній методиці навчання іноземних мов метод трактується в широкому і вузькому смислі.
У широкому смислі метод означає систему навчання. В методиці відома ціла низка методів: прямий метод, комунікативний метод, аудіо-лінгвальний метод та інші.
У вузькому смислі метод означає спосіб упорядкованої діяльності вчителя та учня на шляху до поставлених цілей навчання. В цьому смислі метод — це спосіб, що забезпечує взаємодію учня і вчителя.
Ю.К. Бабанський виділяє три великих групи методів навчання:
— Організація і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
— Стимулювання і мотивація навчально-пізнавальної діяльності.
— Контролю і самоконтролю ефективності навчально-пізнавальної діяльності.
Вони всі повністю реалізуються в процесі навчання іноземної мови у школі. Оскільки сам процес навчання є взаємодією викладання і навчання, то і метод навчання є системою синхронізованих у часі методів викладання (тобто методичних дій і вчинків учителя як суб'єкта навчально-виховної діяльності) і методів навчання (учіння), тобто навчальних дій і вчинків учня як суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності.
Хоча метод навчання об'єднує учителя і учня, але кожному з них надає різні функції і вимагає від кожного виконання конкретних, чітко визначених дій, які забезпечують досягнення цілей навчання іноземної мови.
Навчання є активним процесом, який передбачає насамперед активність його суб'єктів. Характер активності кожного із суб'єктів обумовлюється його призначенням як учасника навчального процесу. Призначення вчителя полягає в тому, щоб навчити, призначення учня - навчитися. Учитель повинен забезпечити учню можливість оволодіти іншомовним мовленням у процесі навчання, а учень повинен докласти зусиль, щоб оволодіти цим мовленням. Учитель організує навчальну діяльність учня, учень її реалізує. Виходячи із закономірної взаємодії вчителя та учня, в методиці навчання іноземних мов розрізняють методи-способи, що їх застосовує вчитель, і методи-способи, що їх застосовує учень.
Так, І.Л. Бім виділяє з однієї сторони такі методи викладання, як показ, пояснення, організація тренування, організація застосування того чи іншого навчального матеріалу.
З іншого боку - це метод ознайомлення із навчальним матеріалом і методи осмислення, тренування і застосування, а також супутні їм методи контролю і самоконтролю.
Оскільки суб'єкта навчально-пізнавальна діяльність учнів спрямована головним чином на оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування, тобто іншомовною комунікативною компетенцією, то виділені три великі групи методів навчання , як і методів викладання і засвоєння іноземної мови неминуче набувають яскраво вираженого комунікативного характеру. Тому і говорять у методиці викладання іноземної мови про використання комунікативного методу (це у широкому значенні слова «метод»).
Вибір методів навчання іноземної мови для їх практичного використання у навчальному процесі здійснює учитель.
Критерії оптимального вибору цих методів навчання іноземної мови спеціально досліджував Ю.К. Бабанський. Він вважає, що успішний вибір методів навчання визначається шістьма факторами:
— Закономірності і принципи навчання.
— Цілі навчання.
— Зміст навчального предмету.
— Навчальні можливості учнів і навчального колективу в цілому.
— Особливості зовнішніх умов.
— Рівень професійної підготовки учителя.
Для забезпечення навчальної діяльності учнів учитель застосовує такі методи-способи: демонстрацію (показ), пояснення та організацію вправляння.
Навчальний процес з іноземної мови включає три основні методичні етапи. Це етап презентації нового іншомовного матеріалу, етап тренування та етап практики в застосуванні засвоєного матеріалу у процесі спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності.
На кожному з названих етапів використовуються відповідні методи-способи. На етапі презентації — це демонстрація (показ) нового матеріалу та способів оперування ним. Учитель демонструє зразки мовлення, показує їх функціонування в контексті. Така демонстрація може здійснюватися з опорою на малюнок, предмет, дію та ін. Демонстрація нового матеріалу супроводжується поясненням учителя. Таке пояснення здійснюється одночасно з організацією самостійного пошуку учнів, що стимулює їх розумову активність, необхідну для успішного засвоєння нового матеріалу. Зі свого боку, учень осмислює нові мовні та мовленнєві явища на основі розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння та умовиводу. В ході осмислення учень може робити відповідний запис, креслити схеми, таблиці та ін.
На етапі тренування та практики вчитель організує вправляння учнів у застосуванні засвоєного матеріалу в усному або письмовому спілкуванні. При цьому використовуються різноманітні вправи. У свою чергу учні здійснюють операції вправляння в різних видах мовленнєвої діяльності.
Окрім методів, у навчальному процесі з іноземної мови використовуються різноманітні методичні прийоми. Прийоми навчання пов'язані з конкретними діями вчителя та учнів. Це — елементарні методичні вчинки (дії), що спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку.
Наприклад, з боку вчителя під час реалізації вищезгаданих методів навчання можуть бути використані різні прийоми семантизації нових лексичних одиниць; прийоми організації діяльності учнів в опрацюванні нового матеріалу, закріпленні набутих навичок та розвитку вмінь мовлення в ситуаціях спілкування шляхом залучення учнів до виконання різноманітних мовних (наприклад, розгадати кросворд, заповнити пропуски в реченнях/тексті, назвати предмети, зображені на малюнках, відновити речення/текст тощо) та мовленнєвих/комунікативних вправ (наприклад, описати послідовність подій, зображених на малюнках, відповісти на запитання до прочитаного або прослуханого тексту, написати невеличкий твір, здійснити іншомовне спілкування в межах рольової гри, висловити свою точку зору під час індивідуальної або групової бесіди, вилучити задану інформацію з прочитаного чи прослуханого тексту для заповнення таблиці, схеми та інші).
З боку учня це застосування таких прийомів як запис, креслення схеми, аналіз мовних і мовленнєвих явищ, порівняння, логічне розмірковування, побудова за аналогією, імітація, відтворення за зразком або схемою та ін.
7. Засоби навчання
Засоби навчання є важливим невід'ємним компонентом навчального процесу з іноземної мови в середніх навчальних закладах. Визначення засобів навчання — це відповідь на запитання «За допомогою чого навчати?» Отже засобами навчання можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які допомагають учителю організувати ефективне навчання іноземної мови, а учням - успішно оволодівати нею.
В методиці навчання іноземних мов до засобів навчання висуваються певні вимоги. Так, засоби навчання повинні:
а) виконувати свою основну функцію, а саме — бути таким засобом праці, який забезпечує реалізацію діяльності вчителя і діяльності учня у навчальному процесі з іноземної мови;
б) бути орієнтованими на цілі навчання, тобто сприяти досягненню цілей у процесі навчання іноземної мови;
в) бути інструментами реалізації методів і прийомів, що застосовуються у навчальному процесі, і забезпечувати управління діяльністю вчителя і діяльністю учня;
г) відповідати сучасним досягненням методики навчання іноземних мов і забезпечувати реалізацію новітніх технологій навчання іноземної мови.
Згідно з такими критеріями як значущість, призначення та застосування технічної апаратури засоби навчання іноземної мови розподіляються на основні та допоміжні, для вчителя і для учня; технічні та нетехнічні.
В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (НМК), за яким проводиться навчання іноземної мови у даному класі середнього навчального закладу. В такому разі НМК і є основним засобом навчання у всій повноті його компонентів: підручника, книжки для вчителя, лінгафонного практикуму, комп'ютерних програм, комплекту слайдів, діафільмів, аудіо- та відеокасет, таблиць тощо. Ті засоби, які вчитель використовує додатково до основних засобів навчання, вважають допоміжними. Це можуть бути спеціально підібрані серії малюнків, виготовлені вчителем роздавальні навчальні картки, таблиці, схеми, а також ілюстровані журнали, афіші, фотографії та ін.
Вибираючи засоби навчання іноземної мови, передусім підручник, слід пам'ятати про їх відповідність віковим особливостям учнів, рівню їх мовної та мовленнєвої підготовки, реаліям сучасного життя, вимогам чинної програми.
Усі засоби навчання іноземної мови призначені для вчителя і для учня.
Комплект для вчителя складається з Державного стандарту і Програми з іноземної мови, книжки для вчителя, посібника для позакласної роботи, набору фоно- і відеофонограм, таблиць, малюнків, збірника вправ, магнітної дошки, набору слайдів, діафільмів.
Книжка для вчителя є важливим компонентом комплексу для вчителя. У ній викладаються принципи та основні методичні ідеї навчального комплексу, даються методичні рекомендації щодо роботи з підручником і методичні вказівки до кожного уроку, пропонуються вправи для навчання аудіювання, говоріння тощо, які доповнюють матеріал підручника. Книжка для вчителя як засіб навчання призначена для вчителів, дозволяє їм найефективніше організувати навчальну діяльність учнів і використати усі компоненти НМК.
Комплект для учня включає підручник, книжку для читання, довідники, словники, роздавальний навчальний матеріал, вправи на друкованій основі або на аудіокасеті, відеограми (діафільми, слайди), комп'ютерні програми.
Як засіб навчання підручник займає особливе місце у комплекті для учня, він є головним навчальним посібником. У ньому міститься методично організований мовний та мовленнєвий матеріал, вправи для оволодіння цим матеріалом у різних видах мовленнєвої діяльності (крім текстів для аудіювання, які знаходяться у книжці для вчителя), граматичний довідковий матеріал додаток (пісні, вірші, словник тощо).
Структура підручника у певній мірі залежить від методичної концепції авторів. Традиційно підручники організовані за тематичним або ситуативно-тематичним принципом у розділи, які є відносно закінченими відрізками змісту навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання та письма. Кожний розділ, як правило, охоплює серію уроків і має поурочну структуру. В підручнику можуть бути використані різноманітні засоби наочності: схеми, таблиці, малюнки, діаграми, символіка, різні шрифти, колір тощо. Отже підручник повинен містити все, що є необхідним для досягнення цілей навчання.
Засоби навчання іноземної мови можуть застосовуватись з використанням відповідної технічної апаратури або без неї. Ті засоби, що потребують використання технічної апаратури, називають технічними засобами навчання (ТЗН). Інші засоби є нетехнічними. Серед технічних засобів навчання, методика яких досить ретельно розроблена, виділяють відеограму, фонограму та відеофонограму. Фонограма має багато переваг порівняно з іншими засобами навчання завдяки тому, що вона дозволяє фіксувати іншомовне мовлення у часі та просторі для подальшого використання у навчальному процесі; демонструвати об'єкт опанування - іншомовне мовлення, що звучить; препарувати «законсервоване мовлення» згідно з будь-яким методичним задумом; ефективно контролювати усномовленнєвий продукт учня, даючи йому не тільки якісну, але й кількісну оцінку.
Найбільш вмотивовано фонограма застосовується: з метою навчання аудіювання; навчання усного мовлення на основі широкого використання зразків мовлення; раціональної презентації та закріплення зразків мовлення, що звучать (наприклад: моделей, типових структур); введення мовленнєвого матеріалу в діалогічній формі; демонстрування пісень і фрагментів художнього читання у виконанні носіїв мови; проведення аналізу записаних на плівку висловлювань учнів; звукового супроводу засобів зорової наочності.
Останнім часом досить активно розробляється методика використання комп'ютерних програм, які набувають сьогодні все більшого застосування. Комп'ютерні програми відкривають широкі можливості для удосконалення процесу навчання іноземної мови, підвищення його ефективності. Це зумовлено наявністю в комп'ютерних програмах нових дидактичних функцій, які неможливо відтворити, наприклад, у відеофонограмі. Крім того, що комп'ютерна програма забезпечує сприймання інформації через слуховий та зоровий канали, вона дозволяє також здійснити навчання і контроль засвоєння іноземної мови в різних режимах самостійного пошуку ї на різних рівнях складності.
Використання будь-яких засобів навчання має бути узгодженим з усією системою навчання іноземної мови, співвідноситись з її принципами і цілями. Це означає, що дії учнів, наприклад, при роботі з ТЗН, мають бути вмотивованими, вправи повинні зумовлювати зверненість та ситуативність, які є характерними для реального процесу спілкування.
Висновки. Отже, підсумовуючи все вище сказане, відзначимо, що у навчально-виховному процесі як багаторівневій ієрархічній системі взаємодіють елементи різних рівнів. Основним є, насамперед, соціальне замовлення суспільства на сучасному етапі розвитку людства, яке в кінцевому результаті обумовлює цілі, зміст, принципи, методи та засоби навчання іноземної мови. Саме ці чинники обумовлюють результативність процесу навчання іноземних мов в цілому.