Фондові лекції викладачів факультету іноземної філології - Частина ІІ - 2014
РОЗДІЛ 1. Фондові лекції з дисциплін циклу професійної та практичної підготовки для студентів ОКР «Бакалавр» з галузі знань 0203 Гуманітарні науки за напрямами підготовки 6.020303 Філологія* Мова і література (англійська); 6.020303 філологія* Мова і література (німецька); 6.020303 філологія*Мова і література (російська)
А.О. Лаврова, кандидат філологічних наук, доцент
ЛІТЕРАТУРА АМЕРИКАНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ
Дисципліна: Зарубіжна література (Зарубіжна література першої половини ХІХ ст.)
Вид лекції: тематична.
Дидактичні цілі:
Навчальна - ознайомити студентів з особливостями американського романтизму, творчістю видатних американських письменників-романтиків; сформувати у студентів цілісну картину розвитку літератури;
Розвиваюча - розвивати абстрактне і креативне мислення, пам'ять, вміння проводити паралелі;
Виховна - виховувати естетичний смак, любов до літератури, розуміння важливості художньої літератури для розвитку людини.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: історія літератури; теорія літератури; філософія літератури; всесвітня історія.
Основні поняття: романтизм; романтичне світовідчуття; романтична іронія; національна самобутність.
План
1. Доба романтизму в США. Передумови виникнення. Періодизація. Теоретичні засади.
2. Ранній американський романтизм. Творчість В. Ірвінга.
3. Зрілий романтизм. Творчість Ф. Купера. Творчість Е.А. По.
4. Пізній американський романтизм. Творчість Г Мелвілла.
Рекомендована література
1. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури ХІХ - початку ХХ століття ; Підручник / Г.Й. Давиденко, О.М. Чайка. - К. : Видавництво «Центр учбової літератури», 2007. - С. 38-47.
2. История американской литературы / Под ред. А.И. Старцева. - М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1947. - Т 1. - С. 107-309.
3. Ковалёв Ю.В. Герман Мелвилл и американский романтизм / Ю.В. Ковалёв. - Л. : Наука, 1972. - 278 с.
4. Лаврова А.О. Література американського романтизму : Навчальний посібник / А.О. Лаврова. - Кам'янець-Подільський : Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2010. - 160 с.
5. Наливайко Д.С. Зарубіжна література ХІХ ст. Доба романтизму: Підручник / Д.С. Наливайко, К.О. Шахова. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2008. - С. 238-413.
6. Пригодій С.М. Американський романтизм : Полікритика / С.М. Пригодій, О.П. Горенко - К. : Либідь, 2006. - 440 с.
Тексти
1. Вашингтон И. Новеллы / Пер. с англ. / И. Вашингтон. - М. : Правда, 1987. - 364 с.
2. Купер Ф. Звіробій / Пер.з англ. С.М. Кліменка / Ф. Купер. - Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2007. - 448 с.
3. Мелвілл Г. Мобі Дік, або Білий Кит / Пер. з англ. Ю. Лісняка / Г. Мелвілл. - К. : Дніпро, 1984. - 624 с. - (Вершини світового письменства).
4. По Е.А. Ельдорадо / Пер.з англ. М. Стріхи. - Англ. мовою з паралельним укр. Перекладом / Е.А. По. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2004. - 304 с. - (Шедеври світової поезії).
Текст лекції
1. Доба романтизму в США. Передумови виникнення. Періодизація. Теоретичні засади.
Національна література США остаточно сформувалася наприкінці XVII - початку ХІХ ст., тобто в добу романтизму.
Соціально-політичні передумови виникнення романтизму в США. Як і європейський романтизм, романтизм американський відбив неприйняття буржуазної дійсності. Значно вплинула на нього Французька буржуазна революція 1789 р. Однак в нього була ціла низка специфічних рис, безпосередньо пов'язаних зі своєрідністю розвитку США в ХІХ столітті.
По-перше, в цій країні не було аристократії (в європейському розумінні цього слова) та феодальних стосунків. Це була яскраво виражена буржуазна республіка, хоча в ній мало місце й таке явище, як рабовласництво. По-друге, суттєвий вплив на формування національної літератури справила американська революція 1776-1784 рр., знана як війна за визволення Північноамериканських Штатів від Британської корони. Соціальною базою романтизму якраз і були ті народні сили, що боролися за незалежність та знищення рештків колоніального устрою.
У той самий час романтизм поряд із затвердженням національних ідеалів революції віддзеркалював і розчарування в результатах революції, яка віддала влада в руки крупної американської буржуазії. Буржуазний розвиток в США мав надзвичайно бурхливий характер.
Культ бізнесу, цинічного практицизму набуває велетенського розмаху. До усього духовного американці ставляться поблажливо, прикриваючи цією поблажливістю фактичну байдужість. Праця письменника не вважається серйозною справою. Зрозуміло, що такий стан речей визначив особливо різкий розрив між ідеалом і дійсністю, що знайшов відображення в літературі романтизму США. З одного боку, американські романтики прославляють ідеї національної революції, висувають як ідеал образи борців за свободу, а з іншого - протестують проти обмеженого характеру результатів революції. Романтики оспівують будівництво нової Америки, боротьбу за розширення її територій, і вони ж з обуренням змальовують жорстоке винищення корінних жителів - індіанців. Цей конфлікт набув розповсюдження в так званій «літературі фронтиру». Письменники з гордістю розповідають про морську могутність молодої держави, одночасно змальовуючи нелюдські порядки, що мали місце на флоті. Нарешті, романтики підкреслюють демократію нового американського суспільства и водночас зображають рабовласництво, расову дискримінацію по відношенню до негритянського населення. Романтики гостро відчували протиріччя американською дійсності. Це надавало їхнім творам трагічний відтінок і викликало різкість оцінок американського життя.
В становленні й розвитку американського романтизму простежується такі періоди:
• Преромантизм (1774 - 1807 рр.)
• Ранній романтизм (1807 - 20-ті рр. ХІХ ст.)
• Зрілий романтизм (20-ті - 40-ві рр. ХІХ ст.)
• Пізній етап (50-ті - 60-ті рр.)
Преромантизм охоплює час з 1774 року - початку визвольної боротьби США - і до 1807 р. - появи альманаха В. Ірвінга «Сальмагунді». Найвідомішими представниками американського пре романтизму були поет Ф. Френо і романіст Ч.Б. Браун.
Ранній романтизм - це період «нативізму», тобто романтичного засвоєння національної дійсності, природи, історії, спроби художнього дослідження американської буржуазної цивілізації, її помилок, аномалій. Дослідження це витікає з переконання у здоровій основі американської демократії.
Зрілий етап характеризується рядом трагічних відкриттів, що були здійснені романтиками, і в першу чергу відкриттям, що соціальне зло не впливає ззовні на нібито ідеальну суспільну структуру, а коріниться у самій природі американської буржуазної демократії. У творчості багатьох американських письменників цього періоду відчутні ноти песимізму й трагізму.
Пізній етап - це доба кризи романтичної свідомості і романтичної естетики в США, поступове розуміння того, що романтична свідомість не в змозі надалі впоратися з матеріалом суспільного життя, не може дати ключів до пояснення його загадок й вказати шляхи до розв'язання його протиріч.
Американський романтизм більшою мірою, ніж європейський, виявляє глибокий і тісний зв'язок з ідеологією та естетикою Просвітництва. Це стосується політичних теорій, соціальних ідей, методології мислення, жанрової естетики. Американський романтизм виступає не лише у ролі руйнівника просвітницької ідеології, але й в ролі її прямого спадкоємця.
Завдання американського романтизму:
• Створити оригінальну національну літературу.
• Створити образ своєї країни, розповісти про її історичні шляхи, становлення та досягнення.
• Об'єднати творчі сили різних регіонів країни в одне культурне середовище.
Можна виділити, враховуючи ідейно-естетичну спрямованість творчості письменників, такі течії в американському романтизмі:
1. Соціально-критичну (Ірвінг, Купер, По, Готорн, Мелвілл)
2. Філософську (Емерсон, Торо, Втмен)
3. Аболіціоністську (Бічер-Стоу, Брайант)
4. «Плантаторську традицію» (Сіммс)
В американському романтизмі створюється своя система жанрів. Найбільшою популярністю користуються:
- подорожі у формі повістей, оповідань, нарисів;
- романтичний роман;
- автобіографії, бесіди, проповіді, лекції, есе, дискусії;
- жанр «короткого оповідання»: фантастичного, детективного, філософського, психологічного, алегоричного;
- епічна поема.
Теоретичні основи американського романтизму. Особливості історичного розвитку США, а також завдання формування національної літератури визначили своєрідність теоретичних поглядів американських романтиків. На романтизм США значно вплинули теорії європейських романтиків, однак багато положень, актуальних для Європи, були неприйнятними для Америки. Оскільки в до романтичний період в США не було національної літератури, американським письменникам не довелося боротися з класицизмом і його епігонами. Не переживши епохи феодалізму і не маючи власної аристократії, Америка була байдужою до спроб деяких європейських романтиків віднайти ідеал духовності у феодальному середньовіччі, у середовищі аристократії. Америка, яка не мала державної церкви, не могла знайти ідеал і в католицизмі. У той самий час державною мовою була англійська, твори англійської літератури були широко відомі в країні, тому на перший план висунулося завдання затвердження незалежності американської літератури від англійської, доведення її самобутності - проблема, яка не зачепила європейські літератури. Основним теоретиком американської літератури доби романтизму був Е.А. ПО. Йому належать літературно-критичні статті, лекції з американської літератури. У працях «Поети і поезія Америки», «Американська драма» тощо він виступив як послідовний борець за створення національної літератури. При цьому По намагався узагальнити досвід європейських письменників і віднайти відмінні риси у творчості своїх сучасників у США. Велику увагу По приділяв художній формі, вимагаючи від письменника точності та ясності виразів, знання законів мови. Він повстає проти розпливчатості й аморфності творів, розробляє теорію композиції («Філософія композиції»). Теоретичні погляди на особливості віршування викладені ним у працях «Пропорції віршування» і «Поетичний принцип». Водночас По підкреслює, що головна цінність твору полягає у поетичній правді.
2. Ранній американський романтизм. З появою «Книги ескізів» (1820) В. Ірвінга та романів «Шпигун» (1821) та «Лоцман» (1823) Ф. Купера європейська критика змушена була визнати, що в США є власні самобутні письменники. Значним явищем була творчість Вільяма Каллена БРАЙАНТА (1794-1878). Перший поет-романтик і перший «нативіст» в американській ліриці, він відкрив співвітчизникам поетичну красу рідної природи, подібно тому, як в живопису це зробили пейзажисти «гудзонової школи». Особливою заслугою Брайанта є те, що він сформулював теоретичні основи національної романтичної поетики. Знаменита поетична теорія Е.А. По багато в чому виходить з лекцій про поезію Брайанта 1825 року. На межі 1810-1820-х рр. прапором часу став нестримний патріотизм, що часом переростав у націоналізм. Американцям були потрібні власні національні традиції , почуття спорідненості з героїчним минулим, за можливістю, героїчним. Їм були потрібні власна історіографія та література. Загальний інтерес до національної історії та літератури створив виключно сприятливі умови для появи історичних жанрів. У 20-30-ті рр. історичне минуле - головний предмет художнього зображення. Шляхом, торованим Ірвінгом в оповіданні та Купером в романі, рушили численні послідовники - Дж.К. ПОЛДІНГ, Р.М. БЕРД, Ч.Ф. ХОФФМАН тощо. Історична проза в англійському романтизмі почалася з романів «вальтер-скоттівського» типу та оповідань про колоніальне минуле Америки. Однак від них досить швидко відокремилися нові види прози: мариністські жанри й особливий тип пригодницького романтичного роману.
Вашингтон ІРВІНГ (1783-1859) був юристом і журналістом, редактором і видавцем, представником торгівельної фірми в Лондоні, полковником, ад'ютантом губернатора і дипломатом, послом в Мадриді, а також невтомним мандрівником. Його творчість, як і життя, розпадається на три періоди:
- до 1818 року (літературні спроби)
- 1818-1832 рр. (література стає його професією, багато років проводить у Європі, повертається до США)
- 1832-1859 рр.
Серія оповідань «Сальмагунді, або Примхи і міркування Ланселота Ленгстаффа, есквайра, та інших» (1807-08), як і написана у 1803 р. серія «Листів Джонатана Олдстайла, джентльмена», - це не просто наслідування англійським нарисам звичаїв, але й весела пародія на них. У 1809 р. друкує «Історію Нью-Йорка від сотворіння світу до кінця голландської династії», приписавши її голландському вченому-історику Дідриху Нікербокеру. Це бурлеск, пародія, сатира, що перенасичена алюзіями на сучасність. Після «Історії Нью-Йорку» Ірвінг увійшов у смугу тривалої ідейної та творчої кризи, під час якої відбулися суттєві зміни в його суспільно-політичних, філософських та естетичних поглядах. Якщо раніше він творив відповідно до норм просвітницької естетики, то тепер вже абсолютно належав до покоління романтиків.
Період з 1818 по 1832 рр. був самим плідним й успішним: найкращі твори - 4 збірки романтичних нарисів й оповідань «Книга ескізів» (1820), «Брейсбрідж Хол» (1822), «Оповідання мандрівника» (1824) і «Альгамбра» (1832). До того ж - іспанські історичні студії «Історія Колумба» і «Завоювання Гренади». Вже у «Книзі ескізів» Ірвінг відмовився від чітких жанрових розмежувань: абстрактна медитативність есе змішується із конкретикою нарису звичаїв, картинність - з динамічною сюжетністю народних легенд, універсальність просвітницьких образів - з романтичною індивідуалізацією характеру. Поряд з нарисами й есе в його збірках - ряд творів, які сміливо можна віднести до романтичних новел.
Своєрідність новелістики Ірвінга:
1. Сюжетність поєднується з детальними повільними описами характерів персонажів, їх зовнішності, місця дії, авторськими роздумами.
2. Динамізм дії, що розгортається, починається десь посередині оповіді, а експозиція може бути розтягнутою майже на половину твору.
3. Деталі й подробиці життя, побуту - повністю реалістичні, а опис природи - яскраво романтичний.
4. Звичний ритм життя порушується подіями і героями фантастичними, казковими, яким дається логічне пояснення. Буденне та смішне раптово змінюється страшним і драматичним.
5. Поєднуються елементи європейської та національної культури.
6. Схильність до іронії, гіперболи, гумору та ліріко-ностальгічних настроїв.
Особливий інтерес для нас уявляють «американські» новели Ірвінга: «Ріп Ван Вінкль», «Легенда Сонної Балки», «Дольф Хейлігер» цикл про шукачів скарбів. Ці новели - вершина художньої майстерності письменника. Дію в них віднесено у минуле. Авторство знову доручено невгамовному Дідриху Нікербокеру, який був романтичним істориком. З точки зору фабули, вони не відрізняються оригінальністю. Інколи Ірвінг використовує американський, англійський, німецький фольклор. Перевага тут не в подіях, а в історичній картині життя і звичаїв Манхеттена, в пейзажах, в портретах пересічних громадян, у власній авторській інтонації, де іронічна посмішка над користю та егоїзмом голландських бюргерів, їх обмеженістю та консерватизмом поєдналася з ностальгією про минулі часи. Ірвінгу безперечно належить заслуга створення американської школи літературного пейзажу.
Повернення Ірвінга до Америки у 1832 р. стало початком нової тривалої кризи, з якої йому так і не вдалося вийти, що надало можливість Паррінгтону сказати: «Золоті дні Дідріха Нікербокера і Ріпа Ван Вінкля залишились далеко позаду. Перо Ірвінга позбулося чарівної сили».
3. Зрілий романтизм. Хронологічно рамки зрілого американського романтизму розмиті та умовні. Віхою став 1837 рік: країною пройшла нова економічна криза, президент Джексон передав повноваження Мартину Ван Бюрену, і це було початком кінця джексонівської демократії. У Бостоні виник так званий трансцендентальний клуб, а у Нью-Йорку - літературно-поетична група «Молода Америка». Напередодні 1837 року Р. Емерсон опублікував свій найважливіший твір - «Природа», який відіграв непересічну роль в еволюції американської романтичної свідомості; Н. Готорн надрукував «Двічі розказані історії»; Е. По запропонував видавцям «Гротески й арабески». Таким чином, події 1836-37 рр. суттєво вплинули на розвиток ро
мантичної ідеології та естетики в США, визначивши специфічний характер літератури зрілого романтизму. Занепад романтизму приблизно датується другою половиною 50-х рр. ХІХ ст., по закінченні яких у США не з'явилося більше жодного великого романтичного творіння.
Особливості періоду зрілого романтизму:
1. З'являються нові імена: Р. Емерсон, Г. Торо, Г. Лонгфелло, О. Холмс, Н. Готорн, Г. Мелвілл, В. Вітмен, Е. По, Г. Бічер-Стоу тощо.
2. Остаточно формуються й закріплюються деякі жанри, що їх ввели в американській літературний обіг «старші» романтики. Деякі з цих жанрів набули теоретичного обгрунтування (наприклад, теорія оповідання Е. По чи теорія історичної оповіді Н. Готорна).
3.Американська література тісно пов'язана з політичним життям. Літературні угрупування мають яскраво виражене політичне забарвлення.
4.З'являється аболіціоністська течія (Г. Лонгфелло, Д. Грінліф, Вітьєр, Дж.Р. Лоуелл, Г. Бічер-Стоу).
5.Зароджується національна художня критика. Першими професійними критиками стають Е. По, Дж.Р. Лоуелл, Е. Віппл.
6.Романтики другого покоління намагаються з'ясувати природу антигуманних, антидемократичних тенденцій в настановах буржуазно-демократичного суспільства і знайти цьому протиотруту.
7.На перший план висувається людина, американець, «новий Адам».
Джеймс Фенімор КУПЕР (1789-1851) по праву вважається творцем американського історичного роману, засновником «морського роману» у світовій літературі та творцем особливого типу романтичного повіствування, в якому комплексно розробляється національна тема кордону, долі американських індіанців, американської природи, що до цього часу не отримало чіткого термінологічного визначення, але яку деякі дослідники називають «життям фронтиту».
Творчість Купера поділяється на 2 періоди:
- ранній (18120-1832)
- пізній (1840-1851)
Між ними - хронологічна смуга у 7 років, що являє собою своєрідну «публіцистичну інтерлюдію». Твори цих років відверто полемічні.
Роман «Шпигун» (1821) заклав традицію американського історичного роману. Однак модель «вальтер-скоттівського» роману не могла
бути перенесена на американський грунт без модифікацій, адже між консерватором і монархістом В. Скоттом і демократом та республіканцем Купером були вочевидь принципові ідеологічні відмінності. До того ж до Купера залишалася нез'ясованою сама принципова можливість писати історичні романи на матеріалі історії США, адже її (історії) події були в усіх на пам'яті. Таким чином письменник перетворювався в історіографа. Купер відшукав новий метод поєднання історії та вигадки, не приносячи у жертву ані уяви, ані історичної достовірності. Тип історичного роману, створеного Купером, відповідав моральному завданню, що стояло перед американською літературою: утвердити моральну перевагу Нового Світу над Старим, республіки над монархією, державної незалежності над колоніальним режимом. «Шпигун» посідає у творчості Купера надзвичайно важливе місце. В ньому, нехай у зародку, - проблеми, які письменник буде розробляти в багатьох своїх книгах. «Шпигун» став базою жанрових експериментів, які призвели до появи пенталогії про Шкіряну Панчоху і «морського роману».
«Лоцман» (1823) - перша несмілива спроба у сфері літературної мариністики. Купер у великій кількості ввів матеріал корабельного життя, спеціальну термінологію, професійну лексику, морський жаргон тощо. Звідси перша з важливих якостей американського «морського роману» - авторський погляд з середини, бачення й зображення дійсності з позиції моряка. Естетика жанру, що її розробив Купер, спиралася на розмежування й розуміння романтичної літератури про принципову розбіжність «сухопутного» та «морського» життя, виключності останнього.
Інший напрям експериментів Купера був пов'язаний зі спробою історичного дослідження специфічного національного американського характеру. Йдеться про територіальну експансію та особливий соціальний феномен - піонерство. «Піонери» (1823) замислювалися як історичне повіствування про звичаї «кордону» - фронтира. Ключовою в ідейному змісті роману є проблема філософсько-соціального характеру, що виникає з складної системи взаємодії у трикутнику: природа - людина - цивілізація.
У романі «Останній з могікан» (1826) увага автора зосереджена на двох споконвічних американських проблемах: американській природі та американських індіанців у єдиному комплексі. Трагічна доля індіанців стає одним з лейтмотивів оповіді. Це перший в американській літературі твір, що дає детальне художнє зображення життя індіанців, їх побуту, звичаїв, обрядів та традицій, зовнішності та характеру.
«Прерія» (1827) стала ніби завершенням циклу про Шкіряну Панчоху. Тема сучасної Америки набуває тут інтенсивнішого звучання. На перший план висувається проблема скватерства, яку всебічно дослідив Купер. Скватерство - це не просто захоплення необроблених земель, але й життєва позиція, моральний принцип, агресивна психологічна установка і соціальне переконання. Створюючи «Прерію», Купер ще не втратив віру, що Америка може побудувати справжнє демократичне суспільство.
На початку 40-х рр. до циклу додається ще два романи - «Слідопит» і «Звіробій».
Між ранньою та пізньою творчістю Купера існує суттєва різниця. У 20-ті рр. він виступав як першопроходець та експериментатор, а з написаного у 40-і рр. навіть найкраще грішить вторинністю.
Особливості творчості Купера-романіста:
1. Напружено-драматичних, стрімкий характер повіствування.
2. Авантюрна інтрига.
3. Присутність елементів сентименталізму та мелодраматизму.
4. Схильність до надто детального й чуттєвого зображення архітектури, побуту, одягу тощо.
5. Контрастні герої, уславлення відваги й розуму вільної та діяльної людини.
6. Новаторство тем, образів, мотивів.
7. Своєрідні американські риси, місцевий колорит, поетичні картини природи.
Едгар Аллан ПО (1809-1849) - найтрагічніший з усіх американських романтиків. Його освіта, тонкий художній смак, ерудиція і вкрай важке особисте життя визначили особливо різке неприйняття американського образу життя. Будучи одним з перших професійних літераторів у США, Е. По на собі зазнав, як низько цінується в Америці поетичний талант, наскільки презирливо ставиться до митця американське суспільство, що складається з ділків. У творчості Е. По виділяються два періоди:
I період - це 20 - 30-ті роки. Він завершується виходом у 1840 р. двотомника оповідань «Гротески та арабески».
II період - це 40-ві рр. У цей період Е. По, після смерті дружини, пише найбільш зрілі й найтрагічніші твори.
Творчу діяльність Е. По розпочинає як поет. 1828 року з'являється перша збірка його віршів «Аль Аараф, Тамерлан та інші вірші». Але поезія Е. По не набула визнання в сучасників поета.
У наш час Е. По справедливо вважається засновником і теоретиком національного жанру новели. Слідом за В. Ірвінгом Е. По звертається до цього жанру і не лише теоретично обґрунтовує специфічні національні риси американської новелістики, а й виступає як митець-
новатор, який, спираючись на багаті традиції європейської новелістики, створює неповторні за своєю своєрідністю новели. Прагнучи не лише обґрунтувати, а й довести на практиці особливості американської літератури, Е. По використовує прийом пародії. Він пародіює європейську та ірвінгівську традиції. В його новелах примхливо поєднуються ствердження та заперечення романтичних принципів (причому заперечення відбувається з саме романтичних позицій, за допомогою романтичної іронії). Перші новели Е. По відносяться до жанру «оповідань жахів». Цей жанр, з одного боку, дозволяє письменникові показати жах сучасної йому дійсності, передати відчуття страху й пригніченості, що володіє людиною, а з другого боку, сам цей жанр під пером письменника руйнується за допомогою іронії або доведення до абсурду нагромаджень жахів («Метценгерштейн», «Король Чума»). Іноді По вводить у свої новели підтекст, який дозволяє побачити і об'єкт, і принципи пародіювання («Бон-Бон», «Знаменитість»). Але попри іронічне звучання багатьох новел, усі вони відбивають романтичне світосприйняття новеліста і несуть певні ідеї.
Другий період характеризується посиленням трагічних мотивів у творчості По. У цей час він створює найкращі поетичні твори: «Крук» (1845), вірші «Улялюм», «Дзвони», «Еннебел Лі». В них поет відобразив почуття самотності, внутрішню дисгармонію, відчуття трагічної невідповідності ідеалу та дійсності. У новелістиці цього періоду По звертається до аналізу внутрішнього світу людини, її розуму («Вбивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже», «Золотий жук», «Вкрадений лист») та її психіки («Серце-звинувачувач», «Чорний кіт», «Барильце Амонтільядо» та ін.). Письменник намагається зрозуміти, що дозволяє людині існувати у ворожому їй світі, але знаходить лишень романтичну дисгармонію, що панує і в душі людини, і в людському суспільстві.
4. Пізній американський романтизм характеризується зверненням до актуальної сучасної тематики і проникненням в літературу яскраво виражених реалістичних рис, посиленням критики негативних явищ американської дійсності і водночас більш оптимістичним поглядом на долю Америки. Підйом аболіціоністського руху, революційні події в Європі, конфлікт між капіталістичною Північчю та рабовласницьким Півднем, а згодом і Громадянська війна між ними висувають перед письменниками нові завдання.
Творчість Германа МЕЛВІЛЛА (1819-1891) не мала достатнього визнання за життя письменника. Багато в чому це обумовлювалося непримиримістю до буржуазного суспільства, яка буквально пронизує усі твори Мелвіллі. Вже у перших повістях «Тайпі» (1846) і «Ому» (1847) письменник протиставляє американській цивілізації життя дикунів Маркізських островів. У книзі «Білий бушлат» (1850) він описує побут моряків на кораблі військово-морського флоту США. Письменник зображає безправ'я матросів, жорстокість офіцерів, гнівно повстає проти морського гегемонізму Сполучених Штатів, розвінчує військово-морські сили, що були гордістю жителів американської республіки.
Кращим твором Мелвілла є роман «Мобі Дік, або Білий Кит»
(1851) , у якому складно переплетені проблеми Добра і Зла, стосунків людини і природи, детально описаний важка і романтична праця китобоїв. Цьому роману притаманні романтичний символізм і гіперболізм. Багатозначними є образи капітана Ахава і Білого Кита, на якого полює капітан. Ахав втілює силу людини і водночас її душевне благородство. Це своєрідний варіант романтичного бунтівника, який кидає виклик усьому світові. Знаючи, що його зусилля приречені, він не відмовляється від боротьби. Визначеність загибелі капітана і його судна надає роману трагічного звучання. Мелвілл описує усі перипетії боротьби людини з Природою, не стільки співчуваючи приреченому капітанові, скільки захоплюючись його мужністю. Попри поразку Ахава, «Мобі Дік», безсумнівно, є гімном Людині, він просякнутий романтичною вірою в кінцеву перемогу Добра.
Мелвіллу належить ще декілька великих прозових творів, відзначених печаткою справжнього і глибокого таланту, які зображають конфлікт романтика з американською дійсністю, свідчать про те, що у США назрівають серйозні зміни. Творчість Мелвілла відобразила життя Сполучених Штатів напередодні Громадянської війни.
Висновки. Отже, романтизм американський багато у чому відрізняється від романтизму європейського як за умовами свого виникнення, так і своїм характером. Протиріччя й ілюзії, що породжувалися своєрідністю американського суспільного розвитку, вже у перші десятиліття ХІХ ст. віддзеркалилися у літературі США, у творчості ранніх романтиків. В особі цих письменників американська література вперше створює високохудожні зразки світового значення. Американський романтизм зрілого періоду характеризується глибиною і напруженістю пошуків та внутрішніх конфліктів. Діяльність трансценденталістів характеризується як вираз романтичної критики капіталізму, ідеалістична реакція на буржуазний прогрес. Романтизм в США продовжує розвиватися і після Громадянської війни. Але у другій половині століття він перестає відігравати прогресивну роль в літературі Америки, набуває яскраво виражену антиреалістичну спрямованість, гальмує становлення реалізму.