ХУДОЖНЯ КАРТИНА СВІТУ - Золота колекція рефератів - 2018
ЕРМІТАЖ
План
1. Створення публічних музеїв.
2. Будівництво Ермітажу.
3. Відділ історії первісної культури.
4. Відділ античного світу.
5. Відділ історії західноєвропейського мистецтва.
6. Відділ культури й мистецтва Сходу.
7. Відділ історії російської культури.
8. Відділ нумізматики.
Виникнення однієї з найбільших художніх скарбниць світу — Ермітажу — належить до періоду, коли в ряді європейських країн на основі палацових зібрань почалося створення публічних музеїв.
У 1764 р. у Петербург була привезена й передана на сплату боргу берлінським негоціантом Йоганном Ернестом Гочковським колекція з 225 картин західноєвропейських майстрів. Із цього часу почалося систематичне придбання творів мистецтва. Були придбані великі й чудові за складом колекції графа Йоганна Карла Філіппа Кобеніля (Брюссель, 1768 р.), саксонського міністра графа Генріха Брюля (Дрезден, 1769 р.), банкіра П’єра Кроза (Париж, 1772 р.), прем’єр-міністра Англії лорда Уолпола (Лондон, 1779 р.), графа Франсуа Бодуена (Париж, 1781 р.), імператриці Жозефіни Богарне з Мальмезонського палацу (Париж, 1814 р.). Але публічний музей відкрився тільки 1852 р., після того як за проектом відомого фахівця зі спорудження музейних будинків архітектора Леофон Кленце був зведений Новий Ермітаж.
Будівництво Нового Ермітажу велося в 1841-1851 рр. під керівництвом Кленце, В. П. Стасова й Н. Є. Єфімова. Портик Головного під'їзду прикрасили десять гранітних фігур атлантів, створених скульптором Олександром Івановичем Теребнєвим.
Будинок Малого Ермітажу використовувався для розміщення колекцій. Тут, у галереях поруч із Висячим садом, як і в Зимовому палаці, у XVIII ст. були зосереджені скарби закритих імператорських зібрань.
Будівництво Малого Ермітажу тривало понад 10 років (з 1764 по 1775 рр.). Його Південний павільйон і дві галереї з боків колишніх каретних сараїв створювалися за проектом архітектора Юрія Матвійовича Фельтена. Північний павільйон зводився з боку Неви в 1767-1769 рр. за проектом професора Академії мистецтв Жана-Батиста Валлен-Деламота. На другому поверсі павільйону (до перебудови інтер’єрів у середині XIX сг. архітектором Андрієм Івановичем Штакеншнейдером) було кілька невеликих залів і Зимовий сад. Своєрідна «автоматика» тих років — два піднімальні столи — дозволяла під час інтимних прийомів обходитися без сторонніх осіб. Такі павільйони, що слугували місцем усамітнення, були модними в XVII ст. і називалися ермітажами, що в перекладі з французької означає «місце усамітнення». Ця назва закріпилася за музеєм. Коли колекції, що перебували тут, зросли, на набережній Неви за проектом Ю. М. Фельтена в 1771-1787 р. був зведений будинок, названий згодом Старим Ермітажем.
Найбільше значення у створенні музейних експозицій мало розміщення ермітажних колекцій у гігантському Зимовому палаці — нині головному виставковому приміщенні Ермітажу. Створений в 1754-1762 рр. видатним зодчим Варфоломієм Варфоломійовичем Растреллі в парадному стилі бароко, палац справедливо вважається одним із найкращих архітектурних пам’ятників Росії. Крім В. Растреллі над оформленням його інтер’єрів у різні роки працювали такі прославлені архітектори, як Джакомо Кваренгі, Огюст Рікар Монферран, Карл Іванович Россі, Олександр Павлович Брюллов та інші.
Після пожежі 1837 р. відбудовні роботи в Зимовому палаці велися під керівництвом В. П. Стасова. Багато приміщень були перебудовані відповідно до нових смаків, характерних для 30-х рр. XIX ст., але фасад будинку й окремих інтер’єрів збереглися в первісному вигляді.
До Лютневої революції 1917 р. Зимовий палац залишався царською резиденцією, потім у ньому розмістився Тимчасовий уряд, а після Жовтневої революції Зимовий палац, як і Ермітаж, був перетворений на державний музей.
Серед музейних будинків — Ермітажний театр, побудований у 1783-1787 рр. архітектором Дж. Кваренгі. У парадному й разом з тим затишному залі місця розташовані амфітеатром. У минулому на спектаклях іноземних труп, а пізніше й російських акторів були присутні лише члени імператорської родини й гості двору. Сьогодні у приміщенні театру працює лекторій Ермітажу, читаються публічні лекції з питань культури й мистецтва.
У театральному фойє, яке розташоване над Зимовою канавкою й з’єднується театром з будинком Старого Ермітажу, улаштовуються тимчасові виставки. Інтер’єр фойє оформлений в 1902-1904 рр. архітектором Леонтієм Миколайовичем Бенуа.
У 1794 р. архітектором Дж. Кваренгі був зведений будинок уздовж набережної Зимової канавки. На другому поверсі розташована галерея, що являє собою копію знаменитих Лоджій Рафаеля у Ватикані. Римські фрески великого італійського живописця були скопійовані за наказом імператриці Катерини II.
До початку XX ст. колекції Ермітажу нараховували близько 600 000 творів мистецтва й предметів старовини. За роки радянської влади чисельність зібрання зросла в 4,5 рази й сьогодні складає понад 2 780 000 пам’ятників. Були створені нові відділи, в основу експозицій покладений історичний метод. Виставки розмістилися в будинках Малого Ермітажу, а пізніше — у Зимовому палаці. Кількість виставкових залів збільшилася в кілька разів. Музей одержав необхідні додаткові службові приміщення для розміщення фондів, реставраційних майстерень, лабораторій і т. ін.
У 1981 р. на Університетській набережній відкрилася перша філія Ермітажу — відреставрований палац сподвижника Петра І Олександра Даниловича Меншикова. У цьому будинку, створеному в 1710-1727 рр. архітекторами Джованні Маріо Фонтана й Готфрідом Йоганном Шеделем, відкрита експозиція, присвячена художній культурі Росії XVIII ст. Заплановане подальше розширення Ермітажу й передача йому сусідніх будинків для розміщення колекцій і виставок.
Відділ історії первісної культури організований у 1931 р. Археологічні матеріали, що складають його фонди, у Росії почали збирати в першій чверті XVIII ст. Петро І, одержавши 1715 р. від уральського гірничозаводчика А. Н. Демидова в подарунок новонародженому царевичеві «на зубок» золоті речі, знайдені в сибірських курганах, розпорядився надалі подібні знахідки пересилати до Петербурга. У 1726 р. у Кунсткамері зберігалося близько 250 золотих речей, що належать до середини 1-го тис. до н. е. У 1858 р. ця сибірська колекція Петра І була передана до Ермітажа. У фонди музею ввійшли також пам’ятники з імператорської Археологічної комісії, заснованої 1859 р., і з Інституту археології Академії наук СРСР. Подальше поповнення зібрання пов'язане насамперед з роботою археологічних експедицій. У музей надходять окремі знахідки й цілі комплекси найважливіших для архітектури пам’ятників. Серед них найбільша в країні колекція ручних рубил — знарядь праці, яким по 300 000 років. Унікальні матеріали були знайдені в ході розкопок 1929-1949 рр. на Алтаї в Пзирикських і в 1954 р. у Тектинських курганах. Речі, що перебували в умовах вічної мерзлоти, збереглися майже у первісному вигляді.
У відділі зберігається понад 483 000 знайдених на території СРСР пам’яток від епохи древнього каменю (палеоліт) до періоду створення перших держав. Ряд колекцій — скіфська, сарматська, сибірська, пам’яток культури ранніх кочівників Алтаю — має світове значення.
Відділ античного світу, колекції якого спочатку входили до складу відділення старожитностей, існує від дня відкриття музею. Перша антична скульптура — «Венера Таврійська» — була привезена в Росію за Петра І. Ряд антиків привіз 1774 р. у Росію адмірал Г. А. Спіридов. У 1780-ті рр. надійшли пам’ятки із зібрань Лайд-Броуна (1787), графа І. С. Лаваля (1851), маркіза Дж. П. Кампана. У 1861-1862 рр. ермітажну колекцію поповнили 787 творів скульптури, кераміки, бронзи, куплених у російського посла в Афінах Петра Олександровича Сабурова (1884), античні зібрання Академії наук (1894) і цінності з інших джерел.
Багато предметів античного мистецтва, що зберігаються в музеї, були знайдені в процесі археологічних розкопок на територіях колишніх давньогрецьких колоній у Німфеї, Херсонесі, Березані й інших місцях.
На виставці й у фондах відділу античного світу налічується понад 120 000 пам’ятників. Світове значення має зібрання античних ваз (із фрагментами їх 15 000). У музеї близько 120 римських портретів, — це друга за розмірами колекція у світі. Тут зберігаються найбагатші, що включають унікальні експонати, зібрання різних каменів (гем), першокласні колекції теракот, античних саркофагів, ювелірних виробів.
Відділ історії західноєвропейського мистецтва існує в музеї від дня заснування. Розділи мистецтва Франції, Голландії, Фландрії, Іспанії, Італії вирізняються особливою повнотою й містять роботи багатьох великих майстрів.
У відділі зберігається колекція скульптур, що нараховує понад 2000 пам’ятників, у тому числі роботи Мікеланджело, Лоренцо Берніні, Жана Антуана Гудона, Етьєна Моріса Фальконе. Гігантське, світового значення зібрання малюнків і гравюр включає твори Рембрандта, Альбрехта Дюрера, Жака Калло, Джованні Баттісти Тьєноло й інших видатних майстрів.
Значна частина зібрань прикладного мистецтва була придбана 1884 р. у Парижі в російського колекціонера Антона Павловича Базилевського. Першокласні вироби з металу, емалі, меблі, кераміка, різьблена кістка й інші цінності збагатили музейні розділи мистецтва Візантії, середніх віків, Відродження та ін. Художні меблі, шпалери, порцеляна, вироби зі срібла, бронзи, різьбленої кістки, скла, мозаїка, різьблені камені надходили в різний час із Зимового палацу, приміських царських резиденцій, з музею Штігліца, з приватних колекцій.
Основу найбільшої в СНД колекції західноєвропейської художньої зброї склали фонди Царськосільського арсеналу, передані Ермітажеві в 1880-х рр.
Усього в експозиції й у фондах відділу понад 607 000 пам’яток, у тому числі понад 526 000 малюнків і гравюр, 2130 скульптур, понад 7800 картин і близько 68 000 предметів прикладного мистецтва.
Відділ культури й мистецтва Сходу створений 1920 р. Швидке зростання фондів відділу пов’язане з надходженням матеріалів, привезених експедиціями. Вони очолювалися такими видатними вченими, як Петро Кузьмич Козлов (розкопки Хара-Хото в 1907-1909 рр. і Ноїн-Ули в 1924— 1925 рр.), академік Сергій Федорович Ольденбург (експедиції в 1909-1910 і 1914-1915 рр. у Синь-Цзян) та інші.
У 1939-1972 рр. під час розкопок фортеці Тай тебаїні (Кармір-Блур у Єревані), якими керував академік Борис Борисович Піотровський, були знайдені цінні пам'ятки культури Урарту, частина яких поповнила колекції Ермітажу.
Розкопки, що проводилися з 1947 р. у Пенджикенті (Таджикистан), у 1938 і 1954 рр. у Варахші (Узбекистан), значно збагатили розділ, присвячений культурі народів Середньої Азії VI—VIII ст.
Зібрання сасанідського срібла — одне з найкращих у світі. Сьогодні колекція відділу Сходу нараховує близько 160 000 пам’яток.
Відділ історії російської культури був засіюваний навесні 1941 р., але розгорнув експозицію лише після закінчення Великої Вітчизняної війни. Ще в XIX ст. в імператорському Ермітажі поряд із закордонним виставлялося й російське мистецтво. Після відкриття 1898 р. Музею Олександра III (нині Державний Російський музей) роботи вітчизняних майстрів перейшли до його зібрань.
Основу нинішньої колекції відділу складають насамперед пам’ятки культури, історії, побуту, передані з фондів Державного музею й деяких інших організацій. Археологічні розкопки, проведені співробітниками відділу, а також експедиції з виявлення й збирання предметів старовини, художніх та історичних матеріалів сприяють зростанню фондів. Речі надходять і через експертно-закупівельну комісію Ермітажу.
У відділі зберігаються археологічні матеріали, зібрання ікон і стародруків, колекції художніх меблів, виробів із металу, кістки, кераміки, найбагатші й унікальні зібрання кольорового каменю, виробів з дорогоцінних металів і каменів, верстати, наукові інструменти, а також понад 4370 творів живопису, 86 700 — графіки й 230 скульптур.
Багато парадних інтер’єрів Зимового палацу, такі як Галерея 1812 р., Малахітовий зал, Петровський (Малий тронний) зал та інші, самі є найпрекраснішими пам’ятками російської архітектури.
Нині у відділі зберігається близько 314 000 історико-культурних і художніх пам’яток. Деякі колекції зібрань за кількістю експонатів є найкращими в СНД.
Відділ нумізматики — один із найдавніших в Ермітажі. Він виник 1864 р. на основі Мінцкабінету, у якому зберігалися колекції монет, що купувалися, починаючи з 1770-х рр., а з 1861 р. — ордена й медалі.
Важливим джерелом поповнення фондів були знахідки в скарбах. Швидке зростання відділу почалося в другій половині XIX ст., коли серед інших придбань були куплені зібрання Я. Я. Рейхеля (1858), В. В. Вельямінова-Зернова (1908), надійшов дарунок І. І. Толстого (1917). Ермітажеві були передані нумізматичні пам’ятки з Академії наук, Археологічного товариства й із націоналізованих імператорських і великих приватних колекцій.
Нині у відділі зберігається понад 1 090 000 грошових знаків, художніх і пам’ятних медалей, орденів, нагородних медалей і знаків, печаток.
Відділ організовує тимчасові виставки, частина матеріалів з його фондів експонується в інших відділах музею.