Сад і город (енциклопедія)
ПРЯНІ РОСЛИНИ
М'ЯТА ПЕРЦЕВА
Дуже популярна ароматна рослина, яка з давніх-давен відома як приправа й лікарська культура. Свіже листя м'яти використовують як приправу до м'яса, овочів, кондитерських виробів, для виготовлення безалкогольних і спиртних напоїв. Листя м'яти запобігає швидкому скисанню молока при кімнатній температурі.
М'ята — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих.
Розмножується насамперед вегетативним способом за рахунок гори30нтальних пагонів, які розташовані на поверхні ґрунту та швидко вкорінюються.
Для розмноження можна використовувати й кореневі відрізки. їх розкладають у неглибокі борозенки, зберігаючи відстань у 10-12 см між відрізками і 40-50 см між рядами. Потім борозенки загортають землею.
Найкраще вирощувати м'яту на багатих родючих ґрунтах з добрим зволоженням, на торф'яних ґрунтах з нейтральною реакцією. Заболочені, важкі глинисті заплавні ґрунти для м'яти не годяться. Вирощують м'яту на другий рік після внесення в ґрунт свіжого гною.
Доглядають м'яту так само, як і інші пряні рослини: обережно розпушують ґрунт, при стійкій сухій спекотній погоді поливають. Унесення добрив підвищує врожай м'яти.
Збирають м'яту в період цвітіння. Листя зрізують, сушать у добре провітрюваному приміщенні в затінку.
Якщо м'яту вирощують на ділянці більше двох років, урожай знижується.
При багаторічному вирощуванні після збирання м'яти потрібно ґрунт розпушувати, а наступного року перед садінням унести добрива.
Для одержання зелені взимку кореневища викопують, у жовтні висаджують у ящики та залишають для вигонки при температурі +20...+22 °С.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 19/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.