Сад і город (енциклопедія)
ПРЯНІ РОСЛИНИ
ФЕНХЕЛЬ (КОПРІЙ)
Овочевий фенхель розповсюджений у всьому світі, у дикорослому стані зустрічається в Криму, Закавказзі, Середній Азії. Вирощують його на пряну зелень, використовують також і плоди. Листя фенхелю містить велику кількість аскорбінової кислоти й провітаміну А. У їжу використовують молоді пагони, листя і стовщені стебла. Вирощують фенхель овочевий також і для одержання ефірної олії.
Фенхель вимогливий до якості та родючості ґрунту й потребує вологи. Найкраще він росте на легких, глибоко оброблених ґрунтах, у які вносилися органічні добрива. Навесні перед посівом ділянку, призначену для садіння фенхелю, потрібно удобрити: використовують фосфорно-калійні добрива з розрахунку 15-20 г суперфосфату та 15-20 г хлористого калію на 1 м2.
Насіння висівають ранньою весною грядковим способом по 3-5 рядків у стрічці. Відстань між рядками 15 см, між грядками — 50 см. На 1 сотку витрачають 500 г насіння.
Сходи фенхелю з'являються на 18-й день після посіву. У цей час проводять проривання, залишаючи рослину через 12-15 см. Регулярно розпушують міжряддя, доглядають за фенхелем так само, як за іншими пряними рослинами.
Щоб стебла були ніжнішими, рослини підсапують.
Вегетаційний період фенхелю 45-65 днів. На 42-45-й день збирають перший урожай листя і стовщень. Рослини зрізують на висоті 10-12 см, після чого вони знову відростають і дають другий урожай зелені. Тривалість збирання фенхелю за се30н — 63 дні, з 1 м2 одержують 6,5 кг листя.
Якщо фенхель залишають на одному місці 2-3 роки, восени його зрізують до 5 см, підсапують і закривають гноєм або перегноєм.
Щоб довше зберегти викопані восени рослини, їх прикопують у сховищах.
Рекомендовані сорти: Перцевий фенхель, Городній солодкий, Гребеневий, Соломистий.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 19/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.