Рослинництво

ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

Одним з основних резервів підвищення врожайності сільськогосподарських культур і раціонального використання землі є широке впровадження посівів проміжних культур.

Проміжні культури — сільськогосподарські рослини, що дають урожай навесні до сівби або восени до збирання основної культури сівозміни, а також ті, що займають площу поля одночасно з основною культурою. Вирощують їх у літній, осінній і ранньовесняний періоди. Залежно від біологічних особливостей культур проміжні посіви поділяють на дві групи — ярі та озимі. Ярі проміжні посіви, у свою чергу, поділяють на післяжнивні, післяукісні й підсівні.

Післяжнивні культури висівають після збирання врожаю озимих і ранніх ярих зернових культур, ранніх сортів картоплі, капусти; післяукісні — після однорічних сумішок весняних строків сівби до осінніх заморозків дають другий урожай зеленої маси. Підсівні культури підсівають навесні під покрив основних озимих і ярих культур. Після збирання покривних культур підсівні посилено ростуть, розвиваються і наприкінці літа та наступної весни дають урожай.

Озимі проміжні культури сіють наприкінці літа. Вони ростуть та розвиваються в осінній і ранньовесняний періоди, а навесні дають урожай зеленої маси.

Дослідами і виробничою практикою встановлено, що в достатньо вологих лісостепових районах і на Поліссі можна ефективно вирощувати проміжні кормові культури відповідно до потреб виробництва. Крім того, проміжні культури можна вирощувати і на зрошуваних землях півдня країни.

У другій половині літа температура, атмосферні опади, енергія сонячного випромінювання та інші фактори сприяють розвитку рослин, але повністю рослинами не використовуються.

Тривалість періоду, потрібного для вирощування післяжнивних культур на Поліссі, в лісостепових районах і західних областях країни становить 95—100 діб, сума ефективних температур за цей період — 1200—1480 °С, середня кількість опадів — 150—280 мм, а в степових областях країни — відповідно 105—125 діб, 1580—1630 °С і 90—120 мм опадів. Ці дані вказують про можливість вирощування післяжнивних культур. Отже, завданням сільськогосподарського виробництва є інтенсивне використання природних факторів у другій половині літа для проміжних посівів, завдяки чому збільшиться посівна площа в сівозмінах унаслідок збирання додаткових урожаїв.

Слід зазначити, що значні площі під проміжними культурами зайняті у Данії, Бельгії, Франції, Англії та інших країнах Європи. Так, у Німеччині вони займають близько 28%, у Румунії — 9, у Польщі — 20% площі орних земель.

В Україні проміжні посіви займають близько 1,5 млн га. Проміжні культури в найближчі роки можна вирощувати на площі 2,5 млн га орних земель. Це дасть змогу додатково мати близько 12 млн т кормових одиниць. У дослідах Інституту зрошуваного землеробства УААН за останні 15 років урожайність зерна пшениці становить 55 ц/га, а в післяжнивних посівах — 370 ц/га зеленої маси кукурудзи або 278 ц/га вівсяно-горохової сумішки.

За своєю продуктивністю, збором кормів з одиниці площі найурожайніші озимі проміжні посіви, після них — післяукісні, пожнивні, підсівні.

Проміжні посіви сприяють насиченню сівозмін культурами та підвищенню їх продуктивності. Вони збільшують виробництво сільськогосподарської продукції на 7—8, а в зоні достатнього зволоження — на 12—13%. При цьому значною мірою використовуються земні й космічні фактори землеробства (світло, тепло, волога, поживні речовини). Навіть за високої врожайності (40—50 ц/га) зернові культури використовують не більше половини фотосинтетичної активної радіації (ФАР) на 1 га. Другу частину цієї енергії можна використати за допомогою пожнивних посівів.

Собівартість кормів із проміжних посівів низька і значно зменшує затрати праці і засобів на їх виробництво. Велике значення проміжні культури мають для боротьби з водною і вітровою ерозією.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов окремих районів упроваджують проміжні післяжнивні та післяукісні культури, які висівають для отримання врожаю восени відразу після збирання основної культури, та проміжні озимі, які висівають у серпні і збирають навесні наступного року на зелений корм, сіно або силос.