Рослинництво

КОРМОВІ ТРАВИ

9.3. БАГАТОРІЧНІ ТРАВИ

9.3.2. БАГАТОРІЧНІ ЗЛАКОВІ ТРАВИ

9.3.2.3. РАЙГРАС ВИСОКИЙ

Райграс високий (Arrhenatherum alatius.) — типова багаторічна нещільнокущова злакова трава з дуже розвиненою кореневою системою. Добре росте на сухих ґрунтах. Стебло високе — до 170 см, прямостояче, з великою кількістю прикореневих листків. Коренева система мичкувата, проникає на глибину до 3 м. Суцвіття — волоть до 25 см завдовжки. Насіння подібне до насіння вівсюга (від спинної частини зовнішньої квіткової луски відходить спірально скручений колінчастий остюк). Так,

100 кг сіна містить 2,1 кг перетравного протеїну і відповідають 46 кормовим одиницям. Районовані сорти райграсу Моршанський 23, Полтавський 521, Карпатський 1.

Райграс високий, висіяний навесні, швидко розвивається, і восени збирають високий урожай сіна. Найвищі врожаї отримують на 2—3-й рік використання.

Найпридатніші для вирощування райграсу чорноземи та багаті на сполуки кальцію і глибоко осушені торфові ґрунти. Він досить посухостійкий, добре росте навіть на супіщаних ґрунтах. Не переносить надмірного зволоження і весняного затоплення.

Райграс високий — типова сінокісна трава, добре відростає після скошування. Спасування не переносить. На сіно райграс скошують на початку цвітіння, оскільки рослини швидко грубіють. Висівають його часто з еспарцетом (на карбонатних ґрунтах), люцерною та іноді — з конюшиною. Він добре росте на суходільних і заплавних сухих луках.

Норма висіву насіння на чистих посівах становить 15—25 кг/га. Висівають його на глибину 2—3 см широкорядним способом з міжряддями 50—60 см за норми висіву 10—15 кг/га. Стигле насіння легко обсипається, тому не слід запізнюватися з його збиранням. Збирають насіння тоді, коли пожовкнуть стебла і листки рослин. Райграс високий дає 60—80 ц/га сіна та 6—10 ц/га насіння.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 19/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.