Рослинництво

КОРМОВІ ТРАВИ

9.3. БАГАТОРІЧНІ ТРАВИ

9.3.1. БАГАТОРІЧНІ БОБОВІ ТРАВИ

9.3.1.6. ЛЯДВЕНЕЦЬ РОГАТИЙ

Лядвенець рогатий, або звичайний (Lotus corniculatus L.), — багаторічна бобова рослина, придатна для вирощування на менш родючих, важких і солонцюватих ґрунтах, де такі кормові культури, як люцерна і конюшина, дають низькі врожаї. Використовують його на сіно, випас і зелений корм.

Лядвенець має добре розвинену кореневу систему. Головний стрижневий корінь заглиблюється в ґрунт до 2 м. Перезволожені ґрунти для його вирощування непридатні. Він більш посухо- і зимостійкий, ніж конюшина лучна. Стебло гранчасте, заввишки 50 см. Квітки зібрані у головки, жовтого кольору. Насіння дрібне, темно-буре. Маса 1000 насінин 1,1—1,4 г.

Лядвенець рогатий поширений у лісостеповій і степовій зонах України, в Автономній Республіці Крим, на Кавказі. В Україні районовані такі сорти: Московський 25, Московський 287, Дединівський, Смоленський 1, Монастирецький 2, Лотос.

Після скошування лядвенець добре відростає, а після спасування не зумовлює у тварин тимпанію. Найбільші врожаї мають на другий рік використання. У травостої тримається кілька років і дає 40— 50 ц/га сіна. Вміст білка у сухому сіні становить до 16%. Лядвенець є цінним компонентом для бобово-злакових травосумішок. Спасувати його починають на другий рік.

Сіють лядвенець у чистому вигляді ранньою весною на глибину 2—3 см, витрачаючи 8—10 кг/га насіння. На сіно його скошують у період масового цвітіння. Насіння збирають із другого укосу на другому році використання. Насінники скошують тоді, коли побуріє 60% бобів. Запізнення зі збиранням призводить до розтріскування бобів лядвенцю і втрат насіння. Врожайність — 4—5 ц/га.