Рослинництво

ОЛІЙНІ Й ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.1. ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.1.9. КУНЖУТ

Кунжут (Sesamum L.) — однорічна рослина, належить до родини Кунжутових. Насіння його містить від 48 до 63% високоякісної олії та близько 24% білка. Олію використовують у харчовій і консервній промисловості для виготовлення маргарину, консервів тощо. Макуха містить до 40% білка. Її використовують у кондитерському виробництві для виготовлення халви.

Найпоширений кунжут в Індії, Китаї, Судані. Світова площа його становить близько 5 млн га. У Середній Азії, Азербайджані і Краснодарському краї Російської Федерації його вирощують на площі близько 5 тис. га, збираючи 8—15 ц/га насіння.

Стебло кунжуту 1,2—1,7 м заввишки. Плід — коробочка, яка містить 70—80 насінин різного кольору. Маса 1000 насінин 2—5 г. Кунжут — теплолюбна, вибаглива до родючості ґрунту рослина. Насіння проростає за температури 15—16 °С, а приморозки мінус 1 °С для нього згубні. Оптимальна температура для росту і розвитку кунжуту 25—30 °С.

СОРТИ. Для Одеської області та Криму перспективним сортом є Одеський 539.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Кунжут — просапна культура, яку в сівозміні розміщують після зернових. Обробіток ґрунту під кунжут такий самий, як і під інші технічні культури, які вирощують після озимих зернових. Він добре реагує на сумісне внесення органічних і мінеральних добрив (10 т/га гною і по 30 кг/га діючої речовини повного мінерального добрива).

Сіють кунжут тоді, коли температура верхнього шару ґрунту досягне 16—18 °С. Сівбу проводять широкорядним способом з міжряддями 60— 70 см і нормою висіву насіння 8—10 кг/га. Насіння загортають на глибину 2—3 см. Після появи сходів ґрунт у міжряддях розпушують, посіви проріджують, залишаючи у кожному гнізді по 8—10 рослин. Збирають кунжут роздільним способом, коли коробочки у нижній частині стебла побуріють. Після обмолоту й очищення, насіння висушують до вологості 10% і зберігають у сухих приміщеннях.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 19/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.