Бджільництво - словник-довідник

СТЕЛЯ ВУЛИКА — установлюється для обмеження гнізда бджолосім'ї зверху. С. в. перепиняє перехід бджіл з корпуса під дах вулика, допомагає зберігати в гнізді бджіл тепло. С. в. використовують у різних типах вуликів по-різному, але в усіх витримують підрамковйй простір заввишки 10 мм. Він складається з окремих дощечок, що в разі потреби можуть бути скріплені спеціальними нашивками. Роблять С. в. з різних матеріалів — дощок, фанери. С. в. розташована поверх рамок корпуса або магазинної надставки.

Стеля багатокорпусного вулика складається зазвичай з п'яти дощечок, скріплених зверху двома планками. Розміри стелі 490 х 400 х 10 мм.

У двокорпусному вулику на 24 рамки стелю збирають із шести 10-міліметрових дощок, довжина яких 478 мм, ширина — 80 мм. Дощечки укладають у фальци, вибрані в передній і задній стінках корпуса. У білоруському вулику — складають із дощечок завтовшки 10 мм.

С. в. захищають гніздо бджіл у холодну погоду, а влітку — від перегрівання. Улітку найкраще класти С., ніж полотнинку, тому що вона забезпечує кращу вентиляцію в гнізді. Дощаті С. в. створюють над рамками вільний простір, через який бджоли переходять із вулички у вуличку. При огляді гнізда стелини знімають із тієї частини гнізда, що її необхідно оглянути. У С. є велика перевага. Але при відсутності верхнього льотка у вуликах, накритих С., спостерігається утруднене випаровування вологи, що особливо негативно позначається під час зимівлі бджіл: вогкість і цвіль. У таких випадках для кращого випаровування вологи між стелинами залишають щілини.

Якщо у вулику немає верхнього льотка, то дві стельові дощечки розсовують (збоку від вставної дошки) над гніздом на З мм. Це поліпшує вентиляцію гнізда. Узимку фанерний С. в. краще замінити на полотнинки.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 19/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.