Бджільництво - словник-довідник
СНІЖНОЯГІДНИК, або білоягідник, — широко розповсюджений декоративний гіллястий низькорослий чагарник.
С. — багаторічна рослина із родини жимолостевих. Дуже цінується бджолярами й озеленювачами. Дуже невибагливий. Витривалий до сухості повітря, невимогливий до ґрунту, добре росте навіть на ущільнених ґрунтах з домішкою різного сміття й вапна. Гарний як жива огорожа. Його висаджують у садах і парках, на схилах для зміцнення землі, найкраще приживається на дні яру. Тіньовитривала рослина. Чагарник досягає 1,5-2 м заввишки. Крона округла з голими коричнево-сірими пагонами. Листя супротивне, просте, цільнокрайнє, на кореневих пагонах великозубчасте, біля основи округлене або звужене, на вершині гостре або притуплене. Колір листя зверху темно-зелений, знизу — світліший, із синюватим відтінком. Квітки рожеві, дрібні, зібрані по 1-4 у стоячих вершинах і пазушних колоссях. Плід — неїстівні, круглої форми білі ягоди в щільних гронах, які залишаються на кущах на зиму. Ягоди непридатні для вживання всередину. Цвіте із середини липня — початку серпня й практично до заморозків. Середня тривалість цвітіння 45 днів. Чудовий медонос: виділяє нектар протягом тривалого часу, до осені.
Бджоли охоче відвідують квітки чагарнику навіть під час слабкого дощу.
Мед, одержуваний з Б., високої якості, лимонно-жовтого кольору. В окремі роки медозбір з рослини буває дуже рясним.
Легко розмножується насінням, пагонами й черешками. Швидко вкорінюється й росте. Рекомендується озеленювати припасічні Ділянки сніжноягідником і використовувати рослину для пізнього узятку, забезпечивши бджолам добрий розвиток.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 19/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.