Бджільництво - словник-довідник

ЖИВОПЛІТ — зелені насадження навколо пасічної площадки, що забезпечують бджолам сприятливий мікроклімат, захищають від вторгнення на пасіку звірів, часто Ж. необхідний для захисту пасік від північних і східних вітрів, від сніжних заметів і пилу.

Для захисту пасік від вторгнення тваринних й інших небажаних відвідувачів навколо пасіки створюють Ж. з чагарникових рослин, здебільшого медоносних, сильно колючих і густих. Серед медоносних рослин терн, шипшина, аґрус, обліпиха, зморшкувата троянда, держидерево, або паліурус, маклюра, кілька видів глоду й інші. Крім того, висаджування Ж. є набагато раціональнішим і дешевшим, ніж будування дорогого й недовговічного паркана.

Пасіка, розташована на ізольованій ділянці території, найчастіше влаштовується на рівному місці й обсаджується Ж. Якщо ж треба утворити непрохідну огорожу на межі ділянки з дорогою або іншою близько розташованою ділянкою, то її краще закладати на валу.

Для цього з осені викопують рів на глибину в півметра та смугою на необхідну ширину. Землю викидають з обох боків рову. Викопаний рів залишають на зиму, а навесні знову засипають його тією ж, але за можливості змішаною з родючішою або вдобреною землею. Потім установлюють шпалери або простягають дротову огорожу й саджають чагарник в один або кілька рядів.

При закладенні Ж. у кілька рядів відстані між рядами звужують до 70 см, а в рядах — до 45-50 см.

При висаджуванні рослин треба гладенько зрізати всі переламані або попсовані лопатою корінці, тому що гладенькі зрізи незабаром заростуть, а не гладенькі загниють. Після посадки землю рясно поливають, а рослину нещільно прив'язують до шпалер, щоб при осаді землі вона могла теж вільно опуститися разом із землею. Рабатку вирівнюють і на укосах вала укладають дерен.

Якщо Ж. необхідний для захисту від непогоди, то проводять широкі рядові висадження дерев і чагарників, які не потребують підстригання. Такі посадки часто називають «лісові узлісся».

Лісові узлісся комплектуються деревами й чагарниками, які найбільше підходять для цієї місцевості, і можуть бути створені з декількох рядів. При цьому відстань між рядами має бути півтора метра, між деревами — три чверті метра, між чагарниками — одна третина метра. У віці шести років посадки вже починають добре затримувати сніг, а з десятилітнього віку повністю виконують свою функцію.

У лісостеповій зоні для посадки придатні дуб, липа, яблуня дика лісова, клен гостролистий і горобина. Із чагарників добре посадити клен татарський, жовту акацію, жимолость, терник, обліпиху, шипшину, ліщину.

Для помірної сухої зони добре підійдуть липа, гледичія, біла й жовта акація, клени гостролистий і польовий, дуб, в'яз, груша дика, глід, жимолость татарська.

У сухому степу для лісових узлісь беруть дику грушу, дуб, гледичію, білу акацію.

На родючому чорноземі для створення верхнього ярусу висаджують липу, березу, для нижнього — клен татарський, жимолость татарську, горобину, вербу, шипшину, кизил й інші. У крайніх рядах обов'язково висаджують жовту акацію.

Медоносні рослини також використовують для посадок і лісосмуг, особливо в степовій і лісостеповій зонах. У безузятковий період розмаїтість цих культур забезпечить підтримувальний узяток.